20-22 липня 2012 року в Ждині (Польща) запалає 30-та ювілейна Лемківська Ватра.

Кожна з депортованих із Пряшівщини на Волинь мала свою долю, родину, свою маленьку батьківщину.«Псові б не побажала того пережити, що ми...», «Не хочу нарікати на Україну, але я була постійно голодна...», «Тримали нас там, як у кліщах, немов у концтаборі...», «Коли починаю це все згадувати, не можу заснути до ранку...»

Основними господарськими заняттями лемків були землеробство і тваринництво, що забезпечували їх основними харчовими продуктами. Це – зернові (овес, ячмінь, жито), овочі (картопля, буряки, капуста, морква та ін.), бобові (біб, горох, квасоля). Овес, який звався «збіжжя», вважався лемківським хлібом.

Нарештi! Здiйснилося! Уперше на Українi, а може i у свiтi, з'явився музичний фiльм, присвячений лемкiвськiй пiсеннiй культурi. На протязi 50 хвилин глядачi мають змогу не тiльки насолодитися лемкiвськими народними та сучасними пiснями, а й отримати ненав’язливу пiзнавальну iнформацiю про лемкiв, почути поезiю Богдана - Iгоря Антонича, Василя Когута, Бориса Демкiва та iнших.

Лемки... Діти втраченої землі, вигнанці з прадідівської вітчизни. 60 років тому саме вони стали жертвами масової депортації, знаної як операція «Вісла». Нині їхній рідний край лежить у межах двох держав — Польщі та Словаччини. А вихідці з нього... По-різному склалися їхні долі. Все пережите не переповісти...

На початку листопада минулого року в Перечині проходила Міжнародна конференція, присвячена проблемам лемків. Історики, етнографи,краєзнавці з України,Польщі,Словаччини та Угорщини обговорювали різні питання історії, культури та менталітету цієї етнічної групи. Не обійшлося і без дискусій. Серед виступів, що викликали жваву дискусію був нижчепублікований виступ історика Дмитра Попа. У публікації збережено стиль автора.

Про походжыня слова « лемко » появилося пару концепцій. П. Шафарик виводив єй од сарматского племени «Лімігантес», яке мало жыти во східній Панонії в І століті по Христі. Натоміст І. Вагилевич вважав, што етнонім тот може быти пов’язаний зо словом «лемза» (вітрогон) або «лемзіти» (лазити).

Бурхливі події, які відбуваються в Східній Європі, Радянському Союзі, зокрема на Україні, породили нову хвилю відродження демократії та приспаної національної свідомості як цілих народів, так і окремих національних груп і об'єднань. Процес цеп торкнувся й колишніх мешканців західних Карпат — лемків, розсіяних по планеті. В силу історичної ситуації етнографічна територія розселення лемків також після другої світової війни залишалася поділеною між трьома державами.

Пречитую квартальник Ватра, котри мі регулярні висилат Петро Шафран (Боже ти заплат!), і тішуся. Тішуся же іщи чути голос уродженців Бескидів, же іщи памятают про свою землю, споминают про своє дитинство, вітця і матір. Дахто пробує (як і я) бесідувати по-лемківски, дахто пише лем по українски, а веце пишут так, як їм ся удає. І ту нич дивного неє, напевно нихто з нас не вчився лемківского правопису.