Тоталітарна влада у стосунку до українців, депортованих з Польщі до УРСР в 1944-1946 рр.

Переселення українського населення зі своїх споконвічних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини і Південного Підляшшя на територію Радянської України стало черговим етапом цілого ланцюга масових депортацій, ініційованих країнами-переможницями у ІІ світовій війні. Кордон, спертий по ріках Бугу і Сяну, став певним компромісом, на який пішли Англія і США, погодившись на анексію...

Проблеми адаптації українців, депортованих з Польщі у Миколаївській області

Згідно з договором про обмін населенням між УРСР та Польським Комітетом Національного Визволення від 9 вересня 1944 р "евакуйованих" із Закерзоння українців почала приймати і Миколаївська область. План розселення по районах було доведено вже на 16 грудня 1944 р, а вже 8 січня 1945 р. його було невиправдано збільшено: Миколаївщина замість 3600 сімей мала прийняти 7771 сім'ю. Організовувати та слідкувати за ходом розселення та адаптації мав сектор переселення і репатріації при облвиконкомі, що нараховував 4 особи, згодом. Очолював його майор Григорій Накитний.

Верешин 44-го. Трагедія однієї родини

У новому виданні «Волинь і Холмщина. 1938-1947. Польсько-українське протистояння та його відлуння», що побачило світ у Львові в Інституті українознавства у 2003 р., у розділі «Спомини» є коротенька згадка Ніни Климчук (Гурської) з Волині про сім’ю Остапишиних, яка загинула у Верешині на Грубешівщині під час нападу на село 20 березня 1944 р. За цією згадкою – прихована трагедія великої родини, що розкидана тепер на теренах від Гданська до Донецька.

Реоптація – феномен повернення

Дивне слово оптація, яким названо процес переселення південних лемків зі Словаччини на Волинь, походить від латинського optatio – бажання. В даному випадку означало воно бажання змінити громадянство. Процес обміну населенням між Чехословаччиною і Радянським Союзом, котрий відбувся у лютому-березні 1947 року, протікав у добровільному характері, на відміну від польсько-радянського відповідника – трансферу 1944-1946 років.

Оптанти: вигнанці зi Словаччини

Незнаною сторінкою історії залишається переселення в 1947 році 12 тисяч українців iз Чехословаччини на терени Волинської та Рівненської областей. Ще менше відомо про те, що від 60-х років велика частина оптантів — а власне під такою назвою ці 12 тисяч увійшли до історії — поверталися на свою малу батьківщину. У 1946 р., у розпал різного роду міграцій у Центрально-Східній Європі, влада Чехословаччини звернулася до Радянського Союзу з пропозицією...

Наша пам’ять всередині Польщі

Роман Кабачій: Якщо виходячи з назви створюваного в Україні ІНП, побачимо, що фактично копіюється назва польської установи, тільки додано „Український”. Як Ви думаєте, чи багато є шансів у тому, що український інститут буде настільки сильною, як польський, організацією, і по-друге, і чи є в цьому потреба?

Зустріч з Владикою

Інша справа, що в самій Європі з історії звикли поділяти цих носіїв на більш і менш правильних, шукати схизму. Називаючи представників східної традиції непримиренними ортодоксами, на Заході позбавляють цим самих себе на можливість діалогу й поєднання. Нерідко на користь стереотипів щодо “візантійців” висловлюються й самі проводирі окремих Церков.

Чи знаємо ми білорусів?

Какіє хорошиє бєлорусікі... Народ, який видається таким близьким, насправді далекий від нашого уявлення про ще меншого брата. Хоча він зменшується кількісно, як і ми (дехто каже, що замість декларованих десяти мільйонів у сусідній державі залишилося близько восьми), він іще нікуди не зник із земель над Німаном, Припяттю та Дніпром, а навпаки, після перемоги демократії в Україні викликає щораз більше зацікавлення спостерігачів у всій Європі.

Чим завинили цвинтарі?

До чужих кладовищ кожен має свою окрему думку, - одні ними захоплюються, інші в цей час пригадують своїх померлих рідних і знайомих, треті розглядають з презирством. Особливо остання позиція стосується цвинтарів інших конфесій чи народів. Можливо, це випливає з банального прагнення відчитати незнайомі інскрипції, за котрими скривається “іншість”, - і безпомічності це зробити, можливо - через стереотипи, якими людина послуговується при уявленні про той народ чи визнання...

Причини й особливості переселення українців з Закерзоння

Трагедія депортації українців в 40-х рр. ХХ століття в історії залишила невиправні сліди, рівно як депортації німців, поляків, кримських татар, греків. Близько 400 тис. українців було депортовано радянською владою з Західної України до Сибіру, ще більшу кількість у формі етнічної чистки було вивезено спільно комуністичними режимами СРСР і ПНР з територій нинішньої Польщі.