Тернистий шлях Холмщини і Підляшшя

Тернистий шлях Холмщини і ПідляшшяХолмщина і Підляшшя - етнічні українські землі, що розкинулися на лівому березі Західнього Бугу. Протягом століть ці землі змінювали свої кордони і назви, переходили з рук у руки і врешті, унаслідок цілого ряду обставин, опинилися поза межами України - у складі Польщі.

Лемкині

ЛемкиніКожна з депортованих із Пряшівщини на Волинь мала свою долю, родину, свою маленьку батьківщину.«Псові б не побажала того пережити, що ми...», «Не хочу нарікати на Україну, але я була постійно голодна...», «Тримали нас там, як у кліщах, немов у концтаборі...», «Коли починаю це все згадувати, не можу заснути до ранку...»

ПАСИНКИ степу

ПАСИНКИ степуХибаль то уж так далеко
З Боднарівки в Запороже?
Іван Русенко, фраґмент вірша «Боднаровяне»
Хоч бесіда наша інча
І ім трохи не підходит,
Лем ту довше побудеме,
Єдна з другом ся погодит.
Іван Русенко, фраґмент вірша «Рік 1945»

Ходіння по муках

Ходіння по муках

ВЕТЛИНА.
Історія одного села,
знищеного
під час операції «Вісла»,
в особах

„Українського цвіту по всьому світу”

[code][/code]„Українського цвіту по всьому світу”Під такою назвою Український видавничий центр „Світ успіху” в Києві наприкінці минулого року видав великоформатну книжку на крейдяному папері із паралельними текстами українською та англійською мовами . Книжка, видана на високому поліграфічному рівні, містить 90 нарисів про життя і творчість визначних представників української культури за межами України із 24 країн світу та майже понад чотириста високоякісних фотографій, переважно кольорових.

«Бойківщина» для всіх

«Бойківщина» для всіх
На початку ХХ століття у Самборі
було дві машини:
містечкове таксі
й
авто лікаря Володимира Кобільника,
засновника товариства «Бойківщина»
і однойменного музею.

Ой, сину мій, не забувай...

Ой, сину мій, не забувай...Людина – творець добра і зла на світі. І лише від людей залежить, що буде панувати на землі: гармонія і світло, чи хаос і темрява. Жителі карпатських гір та підгір’я – лемки впродовж віків визнавали симбіоз свого життя з природою, бо тільки тоді могли спокійно жити в хаті і радіти з родини та займатися землеробством. Таким чином з покоління у покоління передавалися цінності як матеріальної, так і духовної культури лемків.