Тривалий час у науковій літературі про автора гімну України композитора отця Михайла Вербицького побутували хибні твердження про місце його народження і час смерті. Вважалося, що він народився в сім'ї священика 1815 р. в с.Улючі на пограниччі Лемківщини і Надсяння, а помер 6 січня 1870 р. у с.Млинах неподалік Яворова.

Уточнив дату смерті Михайла Вербицького Станіслав Людкевич, який 1920 року знайшов на творах М.Вербицького його власноручні написи від 6 квітня та 1 серпня 1870 року, а також дописку Є. (?) Бачинського на першій сторінці рукопису його останнього твору оперети "Простачка" , де повідомлялося, що це "Послідна праця перед смертю єго дня 7/12 1870 в Млинах". Попри ці, здавалося б, очевидні факти С.Людкевич справедливо зазначав, що "цю справу треба буде іще перевірити майбутнім біографам".

Натомість відомості про місце і час народження композитора були спростовані зовсім недавно завдяки знахідці польського історика Здзіслава Будзинського, який на підставі вивчення метричних книг сіл Бірчанського деканату встановив, що насправді Михайло Вербицький народився у с. Явірник Руський і при цьому встановив точну дату народження — 4 березня.

Ця інформація спонукала нас продовжити архівний пошук і, зокрема, ознайомитися з історією села, в якому народився Михайло Вербицький, з оточенням, в якому жили його батьки, де пройшло раннє дитинство майбутнього композитора. Ці пошуки завершилися успішно, оскільки виявилося, що Книга народжень Явірника Руського (Natorum Jawornik Ruski), том 1, у які. велися записи від 1784 до 1830 року, зберігається у Центральному державному історичному архіві України у Львові у фонді Греко-католицької митрополичої консисторії.

За записами у цій книзі вдалося встановити, що батько композитора Михайло-Андрій Вербицький був парохом церкви св.влм. Димитрія у Явірнику Руському.

У 1784-1794 роках записи у Книзі народжень вів тодішній адміністратор парафії Яків Чолович. У наступні роки книгу новонароджених вели адміністратори цієї парафії Іван Свідзинський та Несторовський (ім'я не вказане), підсумок наприкінці року підводив декан Бірчанського деканату Іван Демкович de Добрянський.

М.-А.Вербицький як парох Явірника Руського зробив свій перший запис у Книзі народжень цього села 23 листопада 1806 р. Його записи продовжуються безперервно до 30 квітня 1820 р. Потім, від 20 червня цього року книгу новонароджених у Явірнику Руському вів Гр. Старецький, але від 28 квітня 1822 р. до 16 лютого 1823 р. записи у книзі знову зробив М.Вербицький.

Після цього, від травня 1823 року і до кінця жовтня 1829 книгу новонароджених Явірника Руського вів Іван Максимович, парох церкви св.влм. Параскеви у с.Липа. На додатковому аркуші Книгу народжень продовжено до 14 лютого 1830 р., а останній підпис у книзі зробив адміністратор парафії с.П'яткови цього ж деканату Лука Ґарбера.

Отже, батько композитора Михайло-Андрій Вербицький був парохом Явірника Руського не від 1808 року, як вважалося до тепер, а від 1806 до 1820 року безперервно. Пізніше, після смерті його близького сусіда пароха с.Улюча Василя Могильницького, М.-А.Вербицький зайняв його спадщину спершу як адміністратор, а від середини 1820 року і як парох церкви св.Миколая в с.Улючі, яке знаходилося за 6-7 км від Явірника Руського. Судячи з матеріалів згаданої метричної книги, він продовжував періодично виконувати обов’язки душпастиря Явірника Руського у 1822-1823 роках.

У Явірнику Руському в родині Вербицьких народилося троє синів. Перший їх син Михайло-Малахій, народжений 19 січня 1813 року, помер у дворічному віці 3 березня 1815 року, а наступного дня, 4 березня, народився другий син, якого назвали також Михайлом, додавши йому друге ім'я Лев; новонародженого охрестили 5 березня.

Хресних батьків (кумів) було чотири пари: дідич Антоній Ризєвич (З.Будзинський це прізвище прочитав як Чижевич), дочка посесора Йосифа Гембаровичівна, парох с.Березки Онуфрій Раставецький, дружина пароха с.Липи Анна Максимовичова, посесор Казимир Гембарович, дочка пароха с.Павлокоми Марія Михальська, старший лісник Михайло Маркевич та Марія Яворська з фабрики скла, як записано у метриці. Батьки новонародженого — Михайло Вербицький, місцевий парох, декан бірчанський, та Пелагія з Пацановських мешкали у Явірнику Руському в будинку під номером 24. Охрестив Михайла-Лева Вербицького парох с.Липи Іван Максимович.

Усіх трьох синів хрестив священик із с.Липи Іван Максимович, а його дружина Анна була для них хресною матір'ю. Участь у хрещенні першого сина брав також священик с.Руське Село Іван Павловський.

Із метрик синів вдалося дещо розширити відомості і про їх батьків. Так, довідуємося, що батько Михайла Вербицького був не тільки парохом у Явірнику Руському, але й деканом Бірчанського деканату, про що відзначено у метриках усіх трьох синів. З якого часу М.-А.Вербицький виконував обов'язки декана — не вказано. Однак, матеріали книги свідчать, що останній підпис Бірчанського декана І.Демковича de Добрянського зроблений у 1807 р. На наступних сторінках підпису декана не виявлено. Отже, можна припустити, що незабаром після призначення на парафію в Явірнику Руському М.-А.Вербицький зайняв також посаду декана Бірчанського деканату.

У метриці третього сина Вербицьких Йосифа-Володислава подаються нові відомості про походження матері композитора. Тут зазначено, що Пелагія, дочка Івана Пацановського, перемиського міщанина (Pelagia, filiaIoannis Pacanowski, civis Przemisliensis). Отже, мати Михайла Вербицького походила не з Явірника Руського, як припустив З.Будзинський у згаданій публі кації, а з Перемишля. Мабуть тому хресним батьком первістка Вербицькbх був "Антоній, міщанин перемиський", можливо родич Пелагії.

Новоявлені матеріали свідчать, що Вербицькі підтримували дружні добросусідські стосунки з широким колом місцевої шляхти та з священиками навколишніх сіл, користувалися серед них повагою й авторитетом. Особливо близькі стосунки єднали їх з родиною о.Івана Максимовича з с.Липи.

Село Явірник Руський (рік заснування 1469) розташоване на пограниччі Лемківщини і Надсяння у тодішньому Добромильському повіті за 58 км на північний захід від Добромиля, у долині потоку Явірник басейну Сяну. 1833 року, приблизно в часи проживання тут Вербицьких, у Явірнику Руському було 440 мешканців — греко-католиків.

Після смерті М.-А.Вербицького парафія перестала існувати як самостійна одиниця і як дочірна церква відійшла до парафії в с.Липа; у 80-х рр. XIX ст. Явірник Руський знову виступає як окрема парафія, до якої належали с.Жогатин та присілки Борівниця і Працівка, На той час у Явірнику Руському проживали 761 греко-католиків. Напередодні Другої світової війни у Явірнику Руському було 1230 греко-католиків, 154 євреї.
1945 р. українське населення цих сіл було депортоване на Схід.

У Явірнику Руському збереглася дерев'яна церква св.влм. Димитрія, побудована 1882 р., яка тепер використовується як костьол. Зберігся іконостас кінця XIX ст., виконаний в класицистичному стилі, внутрішній розпис, мурована дзвіниця.

Марія ВАВРИЧИН