В кінці травня 2018 р. в Іспанії пройшла перша «Лемківська ватра». Свято пройшло на гостинно наданій території навчального закладу - Української cуботньої школа "Дивосвіт"(підрозділ загальноосвітнього навчального закладу І – ІІІ ступенів "Міжнароднаукраїнськашкола" Міністерства освіти України) (директор - Наталія Бондаренко), яким користуються українці в столичному передмісті Алькорконі.

Цілком закономірно, що стрій етнографічної групи лемків має багато спільних рис з одягом населення інших теренів України (виготовлення з однакових на всій території України матеріалів: полотно, сукно, шкіра), способів носіння, елементів декору. Водночас одяг лемків – яскраве, самобутнє, неповторне явище матеріальної культури українського народу

В газеті «Наш Лемко» за 15 квітня 1935 р. подавалася одна замальовка під назвою «Судова справа», пов’язана з рослідуванням вбивства гайового грабських лісів. До слова, події відбувалися у селі Лосє, Новосандецього повіту, звідки походить моя бабця. Суть полягала в тому, що за підозрою в скоєнні цього злочину було арештовано лосянина Антона Мирну, який півроку очікував суду в ув’язнені. «Боронив з початку адвокат жид та жадав грошей від підсудного, а не приспішував головної розправи...

Звичайно, що це - фейк. Адже такого, ясна річ, ні дотеперішня історична хронологія не знала, та й надалі такого, стовідсотково, не передбачається. А ось про творче «загарбання» іспанської столиці цим напрочуд цікавим, добродушним, талановитим народом після недільного проведення «Лемківської ватри» можна сміливо стверджувати. Та й не лише лемками, але й загалом українцями, яких напхалося в культурно-освітній центр «Дивосвіт», що в містечку Алькоркон поблизу Мадрида, немало. 

Найтрагічнійшим періодом в історії Лемківщини була Друга світова війна, переселення населення між Польщею і радянською Україною, а також акція „Вісла". Тоді й наступила фактична ліквідація Лемків. 

Під назвою „лемки“ розумію українське населення, що виводиться з Лемківщини – історичного регіону, розміщеного в Карпатах, на польсько-словацькому пограниччі.

Ідеться про долю сотень тисяч наших краян, ідеться про непокараний злочин проти людськості й людяності без терміну давності, йдеться про подвижницьку працю однієї людини, яка роками працювала над тим, щоб увіковічнити пам’ять про жертви тяжкого злочину.

Серед широкого загалу, і навіть серед частини науковців, досить поширений стереотип, що русинами завжди були лише західні українці...

Проведена впродовж двох місяців операція виселення останніх українських автохтонів з земель уздовж кордону Польщі з СРСР та Чехословаччиною стала символом усіх депортацій українців. У чому сила негативного ореолу акції „Вісла“? Що пересічний українець знає про акцію „Вісла“? На жаль, він знає тільки те, що йому пропонують знати українські медії. Вони, своєю чергою, оперують найрізноманітнішими комбінаціями в рамках кількох понять-кодів: „Польща“, „депортація“, „1947“, „українці“

Українська громада Польщі скидається на великий історичний музей, де недоторканно збережено українські душі зразка 40-х років XX століття. Певно, для кожного з тих останніх 36 тисяч, які в переписі 2002 року наважилися записати себе українцями, проблема польсько-українського протистояння є так само гострою, як і 60 (сьогодні вже 74 роки- ред.) років тому.