НА ЗБОРИ ДАВАЛИ ОДНУ НІЧ...

У м. Самборі Львівської області відкрито пам'ятний знак українцям,

депортованим з території Польщі

До війни як свідчать історики, на теренах Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Підляшшя жило майже 2 мільйони українців. Сотні тисяч сімей були вивезені з прабатьківських земель. Людям давали одну ніч, щоб зібрати свої нехитрі пожитки на вози Потім садили їх у товарні вагони по кілька родин разом з худобою і вивозили на Україну.

Самбір був чи не найбільшим залізничним центром, де сортували депортованих для відправки у східні області України. Саме тут і прощалися, проливаючи гіркі сльози, тисячі вчорашніх сусідів і далеких родичів. І хоч опинялися пізніше на Кіровоградщині, Миколаївщині, Дніпропетровщині, Запоріжжі, Тернопільщині, але однаково жевріла надія, що часи зміняться і вони повернуться до рідних осель. Тому багато хто пішки з худобою та клунками за плечима повертався поближче до українсько-польського кордону. Який, однак був уже закритий для вигнанців на багато наступних десятиліть.

60 років минуло з того часу. Уже відходять у інші світи ті, хто ще тоді дітьми добре не усвідомлювали трагедії своїх родин. Але нині дуже хочуть, щоб їхні внуки і діти не забули, звідки їхнє коріння і де той отчий поріг. Кілька років тому палкий шанувальник минувшини самбірянин Михайло Шпак перейнявся цією ідеєю і вирішив за підтримки влади спорудити поблизу залізничного вокзалу пам'ятний знак .

Авторами проекту стали архітектор Роман Копчак і скульптор Володимир Ропецький з таким задумом:” Пам'ятник являє собою стилізовану скульптуру втомленої, але гордої жінки в оточенні дітей із важким тлумаком за плечима, яка стоїть на перетині залізничних шляхів у вигляді хреста, що уособлює собою хресну дорогу депортованих українців. Скульптура виконана із морозостійких матеріалів”.

Для здійснення цього задуму пішло багато часу і зусиль. Виділених коштів було замало. Довелося збирати „з миру по нитці”. І спонсори відгукнулися. На відкритті пам'ятника Михайло Шпак назвав прізвища тих добрих людей, які внесли свій вклад у спорудження пам'ятника і попросив Бога заплатити здоров'ям тим людям, які проявили розуміння ще однієї трагедії української нації.

Цей пам'ятник у Самборі – перша в Україні увіковічена у статуї згадка про страшні події часів післявоєнної депортації.