Великодній кошик і Великодні рецепти


ВЕЛИКОДНІЙ КОШИК І ВЕЛИКОДНІ РЕЦЕПТИ


Освячення продуктів Великоднього кошика має глибокий духовно-релігійний зміст та є складовою літургійного дійства. У кошику кожен продукт щось символізує та означає, вказує на глибокий зв’язок між матеріальною і духовною реальністю, взаємовідносини творіння із Творцем. Великдень – свято родинне, з обов’язковим сімейним святковим обідом, щедрим на скоромні, посвячені у церкві смачні наїдки.
Спеціально до Великодня тримають кошик і вишитий особливим візерунком рушничок. Ще звечора кошик наповнюють святковими стравами.
Складовими святкового Великоднього кошика мають бути: паска, яйця (писанки, крашанки, крапанки), шинка, ковбаса, сир, масло, хрін та сіль. Кошик прикрашають зеленню (букшпаном або міртою) – символом безсмертя і вічного життя.
Зверху його накривають гарним вишитим рушником із написом «Христос Воскрес!». Рушничок – багатство ниток, сплетених любов’ю і розумом, символ життя і вічності.

Великодній кошик і Великодні рецепти

Також ставлять свічку – її встромляють у паску, або ж просто ставлять у кошичок та запалюють під час освячення. Свічка – світло, яке виносять назовні між людей так, як жертва Ісуса на хресті спричинила відновлення внутрішнього світу людини. Просвічені Воскреслим Христом, ми зможемо йти у світ і не блудити, бути життєрадісними і ставати світлом для інших.
Всі ці пожитки освячуються для того, щоб люди на свято одержали радість і духовну, і від земних дарів.

ПАСКА

Паска - символ воскресіння. Священний (ангельський) хліб, що символізує також духовну поживу.
Паска – символ Царства Небесного та Воскресіння, хліб вічного життя, яким став для людей Ісус Христос, вона символізує життєву повноту. Паска – це теж символ Агнця, який добровільно за нас був розіп’ятий на хресті. Для виготовлення тіста на паску вживають закваску із дріжджів. Це – символ Царства Небесного. Євангелист Матвій пише: «Царство небесне схоже на закваску, що бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне» (Мт. 13, 33). Прикрашають паску візерунками з тіста – восьмираменними хрестами, решітками, віночками. Пасхальний агнець євреїв став для християн прообразом Ісуса Христа, Який, наче невинне ягня, приніс себе в жертву за гріхи цілого світу. Звідси в богослужінні його називають пасхальним агнцем або коротко – Пасхою. “Бо Пасха наша, — каже святий апостол Павло, — Христос, принесений у жертву" (1 Кор. 5, 7).


Паска можливо, нагадує нам про стародавню Велику Богиню, адже однією з її назв є «баба». Як правило, пасок випікають кілька, різних розмірів, часом для кожного члена родини, і обов’язково одну велику – для всіх. Прикрашають великодній хліб візерунками з тіста – подвійними (восьмираменними) хрестами, решітками, віночками. І в цьому український великодній хліб суттєво відрізняється від російського «куліча» – не оздобленого візерунками, а просто залитого збитим білим цукром і посипаного різнокольоровим «пшоном».
Садовлять паску і виймають її з печі-духовки з молитвою. Бажано, щоб під час випікання пасок на кухні панували тиша і спокій, щоб до плити підходило якомога менше людей, не гупали двері і не брязкотів посуд.

Були часи, коли ледь кожна жінка мала власний рецепт паски, перейнятий від мами чи бабусі, і на свій інтуїтивний розсуд додавала в тісто шафрану чи мускатного горіха, мигдалю чи імбирю... Сталося так, що добра половина нинішніх господинь таких знань від своїх бабусь не перейняла. Ті, кому з дитинства не знайомі духмяні пахощі, що линуть з чудодійного місця оселі – плити, де твориться паска, мають нагоду пізнати цю насолоду. Пропонуємо кілька рецептів великоднього хліба. Якщо ваша ласка, доповнюйте, вдосконалюйте, діліться досвідом.

Паска прозора
2,5 склянки борошна, 8 жовтків, 0,5 склянки цукру, 50 г дріжджів, 1 склянка молока, 100 г масла.
Розтерти жовтки, влити тепле молоко з розведеними дріжджами (опару), всипати борошно, цукор, добре вимішати, поставити в тепле, без протягів, місце і дати піднятися. Потім влити розтоплене масло, знову вимішати, щоб тісто відставало від рук. Заповнити змащені маслом форми на третину. Прикрасити. Коли тісто зійде - помастити жовтком і ставити в піч (духовку).


Паска мигдалева
На 4 склянки борошна – 1склянку молока, 20 жовтків, 50 г дріжджів, півсклянки масла, 1 склянку цукру, 1 ложку мигдалю.
Четверту частину борошна заварити склянкою гарячого молока і розтерти, щоб не було грудочок. Коли маса зовсім остигне, до неї додати розтерті до білого кольору жовтки, дріжджі й поставити у тепле місце. Після того як опара добре підніметься, покласти сіль, додати решту борошна, добре вимішувати протягом 1/2 години; влити розтоплене масло і знову вимішувати 1/2 години; після чого додати товчений цукор, добре розтертий мигдаль і знову вимішувати 1/2 години. Підготовленим тістом наповнити форму до половини, поставити її в тепле місце, прикрасити і, коли тісто підійде і заповнить форму, поставити в духовку на 1 годину.


Паска з родзинками
На 5 склянок борошна – 1,5 склянки молока, 75 г дріжджів, 40 жовтків, 400 г цукру, цедру з 1 цитрини, 3-4 шт. гіркого мигдалю, 1,5 склянки масла, 200 г родзинок, 1 ч. ложка солі.
1/3 борошна, необхідного для паски, заварити в каструлі гарячим молоком і розтирати, щоб не було грудочок. Як тільки опара охолоне, в неї влити розведені у молоці дріжджі і розтерті з цукром жовтки. Добре розмішавши, тісто поставити в тепле місце, щоб підійшло. Коли тісто підійде і згори утвориться піна, додати цитринову цедру, сіль, дрібно посічений мигдаль, всипати решту борошна і замісити тісто, яке має бути не густим, м’яким і добре вимішаним. У тісто влити дві склянки теплого масла, знову вимішати; додати замочені у воді і добре відтиснені родзинки.
Тісто вимішувати доти, поки воно не відставатиме від рук і каструлі. Потім йому дати підійти і знову вимішати, після чого заповнити ним форми на 1/3 їх об’єму і, коли тісто в них зійде, обережно поставити в гарячу духовку на 1 годину.


Паска
1 кг борошна, 2 склянки молока, 10 жовтків, 100 г дріжджів, 200 г вершкового масла, 200 г цукру, 100 г родзинок, 0,5 чайної ложки солі, цедра половини лимона
Дріжджі розвести у теплому молоці з 1 столовою ложкою цукру і трьома столовими ложками борошна. Коли почне бродити, влити розчин у посудину з борошном, додати розтерті з цукром жовтки, посолити, замісити. Місити до появи пухирців. Відтак влити розтоплений жир. Ще раз добре перемішати, щоб тісто увібрало жир. Додати вимиті родзинки. Все це разом ще раз вимішати, накрити і поставити, щоб підійшло. Коли тіста стане удвічі більше, викласти його у форми, дно яких заслати змащеним папером. Заповнювати форми на 1/3. Дати тісту підійти. Коли форми заповняться повністю, змазати тісто яйцем чи цукровим сиропом, посипати кольоровим пшоном (кожна господиня прикрашає паску по-своєму). Випікати у гарячій духовці (190-200о) протягом 45 хвилин.


Паска сирна царська (старовинний рецепт)
2 кг сиру протерти через сито, додати 2 склянки вершкового масла, 4 склянки сметани, 6-8 яєць, все добре розтерти і поставити на плиту, помішуючи, щоб не пригоріло. Тільки-но почнуть з'являтися пухирці, зняти з вогню і поставити на лід чи в холодну воду, безперервно помішуючи, доки не прохолоне. Усипати цукор, ваніль, 1/2 склянки товченого солодкого мигдалю з додаванням трьох зернят гіркого мигдалю, родзинок. Все перемішати і вкласти у форми, винести на 3 дні на холод чи поставити у холодильник.

"Баба" по-львівськи (рецепт Дарії Цвек)
5 склянок борошна, 1/2 склянки молока, 8 жовтків, 100 г дріжджів, 150 г маргарину (олії), 150 г цукру, склянка родзинок, смажена шкірка з помаранчі, ваніль, мигдаль, шкірка з цитрини.
Помадка: склянка цукру-пудри, один білок, сік цитрини.
Дріжджі розведіть у теплому молоці зі столовою ложкою цукру. Коли розчин почне бродити, влийте його до просіяного борошна, посоліть, додайте жовтки, розтерті з цукром, ваніллю, шкіркою з цитрини, і замісіть тісто. Тісто повинно бути дуже пухким і трохи рідкуватим. Під кінець вимішування додайте теплий жир і місіть, поки тісто не вбере весь жир. Тоді додайте промиті та підсушені родзинки, підсушену, нарізану на кубики і підсмажену шкірку помаранчі, натертий на дрібній терці мигдаль. Дуже обережно перемісіть, щоби не роздавити родзинки, накрийте і поставте в тепле місце, щоби тісто підійшло. Жирними руками наберіть частину тіста і відразу накладіть 1/3 форми, змащеної жиром. Дно обов'язково вистеліть промащеним папером.
Підбирайте форму вузьку і високу. Поставте тісто, щоби підійшло, змастіть його білком і випікайте в нагрітій духовці протягом 45 хвилин. Якщо верх надто рум'яниться, накрийте його вологим папером. Номера телефонов проститутки спб московская снять девочку по вызову 24 часа недорого Ще гарячі "баби" змастіть білою помадкою, а рожевою помадкою напишіть "Христос воскрес!".
Помадку приготуйте, розтираючи цукор із білком дерев'яною ложкою на однорідну масу, поки не відчуєте тріскоту готової помадки. Пам'ятайте, що від залізної ложки помадка сіріє. Під кінець додайте за смаком сік цитрини.


СИР і МАСЛО

Сир і масло – це молочні страви, а молоко є первотвором, сировиною, яка не походить з діяльності людських рук, а є даром природи. Так, як мати годує свою дитину молоком, так сир і масло є символами жертовності та ніжності Бога. Божої благодаті маємо прагнути, як немовля прагне материнського молока.
Сир – одна з улюблених складових українських страв. Обрядовий сир (як і масло й молоко, які використовуються в багатьох обрядах) нагадує нам про стародавню культуру господарів-скотарів на теренах нашої країни. Із сиром готують страви, без яких не обходиться майже жодне традиційне свято - це вареники, налисники, пиріжки, мандрики. А на Великдень обов’язково готують сирну паску: запечену або приготовлену «холодним» способом – під пресом.

Сирна паска
10 варених жовтків, 100 г вершкового масла, 400 г протертого свіжого сиру, 0,5 склянки сметани, 200 г цукру, ваніль.
Варені жовтки протерти через сито, додати масло і розтирати півгодини. Покласти протертий сир, ще розтерти. Потім додати сметану, цукор, ваніль і розтирати все разом. Помістити у форми і поставити на три дні на холод. І страва готова.

Фісташкова сирна паска
1200 г сиру, склянка цукру, 200 г масла, 200 г мелених фісташок, ваніль, 4 склянки густих вершків.
Сир протерти, додати цукор з ваніллю, масло, фісташки. Усе змішати. Додати вершки, перемісити. Викласти у форму і поставити під прес у прохолодне місце. Фісташки можна замінити іншими горіхами або ж цукатами.


Сирна паска-запіканка
800 г сиру, 15 яєць, склянка цукру, 100 г товчених горіхів, 0,5 склянки топленого масла, ваніль.
Сир і яйця змішати й протерти через сито. Додати склянку цукру, горіхи, топлене масло, ваніль. Добре розтерти. Викласти у форму, вимащену маслом і запікати у духовці при невисокій температурі.


Сирна паска з мигдалем
На 500 г сиру - 4 ст. ложки вершкового масла, 3/4 склянки цукру, 60 г солодкого мигдалю, ванільний порошок, 4 яйця.
Сир протерти крізь сито, покласти в каструлю, додати обчищений дрібно посічений мигдаль, розігріте масло, ванільний порошок і розтерті з цукром сирі жовтки. Все добре змішати, додати збиті білки, викласти в сотейник, змащений маслом і поставити в духовку запікатися.



КРАШАНКИ та ПИСАНКИ

Яйце – символ зародження життя, знак життя нового, воскресіння. Також – символ Сонця. Майже в усіх народів яйце вважалося джерелом життя і початку світу. У міфах різних народів зі світового яйця виникає всесвіт, або якась світотворча сила, втілена в божество, або міфічні першопредки. А з верхньої і нижньої половини яйця виникають небо і земля.
Особливе значення має яйце на Великдень. Червона крашанка – ознака радості, символ воскресіння. У Великодню суботу (або в четвер) фарбують крашанки. Основний колір крашанок – червоний, він символізує пролиту за людей кров воскреслого Спасителя і радість життя. Темно-червоний колір готують з відвару цибулиння. З кори дикої яблуні– отримують жовту барву; з молодого березового листя – салатну; з шишечок вільхи – брунатну. У воду для фарбування крашанок додають потроху свяченої води – хрещенської, стрітенської і благовіщенської. Як правило, крашанок готують 13 – на згадку про Христа і його 12 апостолів. Крашанками обмінюються із знайомими, їх дають родичам, сусідам, тим, хто прийшов привітати, носять у гості, роздають жебракам. Також передають померлим, кладучи на могилки.

ШИНКА та КОВБАСА

Шинка, ковбаса – це символ душевної радості, яка приходить від сповнення людиною Божої волі, принесення Йому хвали і ходження по Його стежках. «Господи … благослови й освяти агнця цього, як ти благословив і освяти агнця, що його привів тобі вірний Авраам, і агнця, що його приніс тобі Авель на жертву від усіх плодів, і вгодоване теля, що його ти звелів заколоти блудному і наверненому синові».

Вепр і свиня у міфологічному світогляді багатьох індоєвропейських народів пов’язаний із сонцем та аграрним культом. Як правило, вепр асоціюється із чоловічою силою, міцністю, а свиня – з силою землі, теплом і родючістю.

Відгомони колишнього вшанування свині є у деяких християнських легендах. Розповідають, що коли переслідували Христа, він сховався у сіні. Але кури розгребли сіно, відкривши Спасителя. Його схопили, але він зумів утекти і сховався у соломі. Підбігли свині й почали рити солому, зариваючи Христа ще глибше. З того часу Бог благословив свинину у їжу людям. Тому й існує традиція освячувати на Великдень сало та поросят.

Страви зі свинини українці готують на два найбільші календарні свята – Великдень і Різдво.

Шинка печена
Намочити солону шинку у воді днів на 2, добре витерти. Замісити з 4 кг житнього борошна круте тісто, розділити його надвоє, розкачати товсто. Намастити деко салом, покласти тісто, потім шинку шкурою догори, покласти другий шар тіста. Підняти краї тіста, змочити їх водою, заліпити навкруги. Треба, щоб не було жодної шпаринки, і щоб верхній шар тіста був товстий, аби окіст не підгорів. Поставити в гарячу піч на 2 -4 години, залежно від величини окосту. Як спечеться – вийняти і залишити в тісті охолонути. Тоді вийняти з тіста, порізати й подавати.

ХРІН

Хрін робить людину міцнішою, як міцнішає християнин, який приймає таїнство Сповіді під час пасхального періоду. Це також міцне коріння, яке може дати віра у Воскресіння. Воно виявляється також у пошані до традиції і до передання предків.

СІЛЬ

Сіль — символ достатку, повноти. У Біблії сіль — символічний засіб зв'язку між Богом і його народом: «І не оставляй жертви твоєї без солі завіту Бога твого» (Лев. 2,13). У Нагірній проповіді Христос називає своїх учнів «сіллю землі». Сіль – необхідний харчовий продукт у житті людини, який додає їжі смаку. Сіль означає якість зв’язку, оскільки союз між Богом і людьми відновлений через хрест і Воскресіння. Віруючий має зберігати чистоту свого серця, щоб наслідувати Христа, який сказав: «Ви – сіль землі» (Мт. 5, 13) В іншому випадку його християнство звітріє, так, як це може статися із сіллю.

Отже, це і є те основне, що має бути у великодньому кошику. На жаль часто можемо побачити багато ще і інших продуктів, які там просто не мають бути: алкоголь, яблука тощо. Нехай радість Христового воскресіння буде звеличена нашою молитвою, розумінням символіки та значення освячених Господніх дарів.

Наш Портал LEMKY.COM розказав Вам про ось таке непросте значення звичайних, здавалося б, речей.
Скільки світлої енергії та позитиву несуть вони з собою тим, хто не лінується встати вночі та прилучитися до священного таїнства! І хай таке духовне єднання буває лише раз на рік, але воно робить нас кращими. Хай на одну ніч, але люди забувають про свої щоденні проблеми, ворожнечу та нерозуміння і разом святкують світле свято Воскресіння Господнього.

ХРИСТОС ВОСКРЕС !


Ще трішечки про Великодні традиції і звичаї.

ЯК СВЯТКУВАТИ ВДОМА

Святкова трапеза
Повернувшись додому, родина сідає за святковий стіл і розговляється свяченим. Перед цим на столі, застеленому святковою скатертиною, запалюють свічку і стоячи співають або проказують Пасхальний тропар:

Христос воскрес
із мертвих,
Смертію смерть подолав,
І тим, що у гробах,
Життя дарував!


Потім вітають одне одного словами «Христос воскрес!»«Воїстину воскрес!». Якщо в домі є дівчина на виданні, то кладуть їй паску на голову і приказують: «Аби була людям така велична, як ця паска пшенична». Опісля господар обчищає свячену крашанку, розрізає її на стільки частин, скільки людей є за святковим столом. Кожен бере собі по шматочку. Далі куштують паску і споживають усе інше, чим багатий великодній стіл. А стіл дійсно багатий: рум’яна паска, барвисті крашанки, чорний хліб, масло, пряжене молоко, сметана, ряжанка, шинка й ковбаси, пиріжки й сирна паска, настоянки і наливки...

«Зелений горбочок»
Можна спробувати відтворити у своїй родині ще одну гарну традицію. А саме - викладання крашанок на маленькому горбочку із зеленою травицею, який ставлять на святковому великодньому столі. Він символізує воскресіння, проростання нового життя через смерть старого. Адже для того, щоб виросла нова стеблина, повинне загинути зерно. Це є і символом воскреслого Спасителя. Також горбочок означає пам’ять про родичів, котрі відійшли в інший світ.
Для того, щоб мати такий горбочок, слід за два тижні до Великодня насипати землі у миску гіркою і посіяти на ній овес. Поставити в теплому і світлому місці й поливати. До свята овес якраз підросте. А потім довкола горбочка викласти крашанки – стільки, скільки близьких членів родини відійшло в інший світ.
* * *
Рештки свяченого не викидають, а обережно збирають і закопують десь під деревом, де ніхто не ходить. Дітям розповідають, що коли крихти від паски розкидати в саду, з них проростуть чудесні квіти.

МОЛОДIЖНI РОЗВАГИ

За повір’ям, хто скуштує по шматку від дев’яти різних пасок, цілий рік буде щасливим. Отож, хтось для того, аби обмінятися великоднім хлібом та крашанками, а дехто, щоб пограти у традиційні великодні ігри і поспівати веснянок, збираються на Великдень біля церкви, відбувши вдома родинний святковий обід. Сьогодні справжні веснянки або гаївки можна почути і побачити хіба що в містах. Найвідоміші великодні гуляння відбуваються щороку в Києві біля Михайлівського Золотоверхого собору та у Львові – в Шевченковому гаю.

Найголовніша великодня гра – «Жучок», що символізує безкінечний рух і вічне життя.
Хлопці й дівчата стають парами в довгий ряд, схрещуючи руки. Малу дитину запрошують бути «жучком», і двоє хлопців водять її по «чарівному місточку» з рук гравців. Пари, по котрих уже пройшовся «жучок», перебігають наперед і таким чином «жучка» обводять довкола церкви. Дівчата грають також у «Шума», «Царівну», «Огірочки», «Кривого танця» – ігри, які символізують пробудження природи і неперервне життя. У хлопців розваги особливі, пов’язані не так з лірикою, як з демонструванням сили і спритності. Це і біг наввипередки, і гра «У великоднього дзвона», і побудова триярусної великодньої «Дзвіниці».

Цілий день на Великдень дзвонять дзвони, а сонце грає, милуючись з висоти на добрі людські душі.

ДИТЯЧІ ЗМАГАННЯ

У великодній період хлопці мають для розваги велику кількість ігор з елементами змагання, боротьби. Ось одна з них.

У великоднього дзвона
На поклик одного з хлопців: «У дзвона!» весь гурт швидко стає у тісне коло. Хто не встиг – стає «серцем дзвона», йде до середини. З кола всі хлопці простягають до «серця» руки, але хутко забирають, щоб «серце дзвона» не схопило. Хлопці увесь час протяжно й мелодійно виспівують: «Дзінь-дзелень, бом-дзень, дзінь-дзелень... Бам.., бам.., бам...» «Серце» намагається вхопити когось за протягнуту руку й затягти до середини. Тоді втягнутий стає «серцем дзвона», а попередній стає у коло.

ІГРИ З ПИСАНКАМИ ТА КРАШАНКАМИ

Найбільше писанок
та крашанок перепадає дітям. І матусі, і бабусі, і родичі та знайомі вручають їм ці весняні дарунки. Під час обрядових обходів з великодніми привітаннями – христосувань – господарі також обдаровують дітей писанками. Отже, і великодні дитячі ігри не обходяться без писанок і крашанок.

Скочування з горбочка
Діти сідають над горбочком півколом і кожне спускає (котить) з горбочка свою крашанку. Котячись, крашанки «збігаються» і котрась з них, вдаряючись об другу, розбивається. Чия залишилася ціла, той забирає собі й «битку».

На Великдень, як зустрінеш якого чоловіка, хоч і незнайомого, поклонись, привітайся. Гріх не вітатися в цей день навіть з ворогом!

ВЕЛИКОДНIЙ ПОНЕДIЛОК

Великодній понеділок селяни ходять один до одного, христосуються і обмінюються писанками. Цей день називається волочільним. Ходять з поздоровленнями (переважно діти) до рідних, повитух, знайомих, священиків, приносячи в подарунок «волочільне», що складається, звичайно, з пшеничного калача і кількох крашанок.

Обливання водою
Великодній понеділок називається ще «обливаним понеділком», бо в цей день, за стародавнім звичаєм, хлопці обливають дівчат водою.
«У цей же день парубки, зустрівшись з дівчатами, обливають їх водою; за це дівчата дарують їм крашанки».
Обливати когось або самого себе водою на Великодньому тижні – це стародавній звичай весняного очищення водою. Цей звичай існує або донедавна існував і в інших европейських народів. Так, серби у Великодню суботу обливають водою будинки, в яких живуть, вірячи, що цим вони виганяють «нечисту силу». А в першу п’ятницю після Великодніх свят вони обмиваються «омахом» – водою з-під млинового колеса; при цьому вони ще кладуть у воду великоднє яйце і зілля – «милодух» або взагалі квіти. У Боснії в цей день купаються в джерельній воді.

У Чехії дівчата на Великодньому тижні мають звичай «chodit na kupani» і співати спеціальних пісень, в яких уособлена «Velconoc» обмиває водою свої руки і ноги.

У Польші – так само, як і в Україні – в понеділок на Великдень хлопці обливають дівчат водою або парфумами.

У німців існує повір’я, що коли у Великодню неділю мовчки зачерпнути води з струмка (за течією), то така вода набирає цілющої сили. І взагалі німці вважають, що для здоров’я добре облити себе чи когось іншого водою, набраною о 12-тій годині ночі проти Великодня. Так само цілющі властивості німці приписували в XV і XVI століттях «майським» купанням.

Був подібний звичай і в стародавніх римлян. На камені Неаполітанського музею, під «майським календарем» зазначено: «Lustratio ad flumen» (очищення текучою водою).

Цілком імовірно, що звичай обливатися водою, та ще й біля річки, як у гуцулів, з метою «очищення», прийшов до нас із стародавнього Риму через західноєвропейські країни. Очевидно, цей звичай трактувався – і у нас, і на Заході – як поганський.

Доказом цього, як і в багатьох інших випадках, є протести з боку християнської церкви. Так, один з пунктів Познанського собору 1420 року забороняє на Великодньому тижні обливати водою чи обливатися. У наказі «Правительственного сената» від 17 квітня 1721 року забороняється обливати водою в день Великодня тих людей, які не були присутні на заутрені.

Серед українських народніх звичаїв, як і серед звичаїв інших європейських народів, відоме ще одне обливання або кидання у воду людей в одежі чи то символічних речей – з метою накликати дощ під час літньої спеки.

ТРЕТIЙ ДЕНЬ

На третій день Великодніх свят селяни звичайно збиралися в корчму на музики і веселилися – «відпроваджували свята».

Використано матеріали
з книги "Великдень"(упорядниця Ярослава Музиченко),
видавництво "Свічадо", 2009 рік

Нет комментариев.