На сьогодні загальновизнаним є твердження, що епоха глобалізації веде до все більш динамічного розмивання етнічних культур. У такій ситуації, відчуваючи загрозу своїй культурній ідентичності, людство дедалі глибше усвідомлює необхідність збереження національної та регіональної специфіки. У зв’язку з цим помітно актуалізуються проблеми локальної історії та культури. При цьому особливої вагомості набувають дослідження одвічних народних традицій тих етнографічних груп, котрі зазнали руйнівних впливів світових протистоянь бурхливого ХХ століття. Серед них, в українському контексті, найчастіше згадується доля найзахіднішої групи нашого народу – лемків. Адже саме лемківські терени стали театром запеклої боротьби з українством у часи Другої світової війни та в перші повоєнні роки. Як відомо, наслідки цього протистояння виявилися фатальними для цілісності лемківського світу, адже значна частина русинів була ґвалтовно позбавлена права жити та працювати на рідній землі. Тож даниною пам’яті цим багатостраждальним нашим землякам повинно стати дбайливе плекання дідівських традицій.

Цією важливою справою – збереження та популяризації русинської матеріальної та духовної культури – займаються нечисленні лемківські активісти як на українській землі, так і за кордоном. Серед українських лемкознавців однією з найбільш помітних постатей сьогодення є Автор книги «Лемківський медяник» Ярослав Теплий. Широта творчих зацікавлень цього правдивого сина Лемківської землі вражає, адже ми знаємо його як визначного композитора, талановитого письменника та поета, проникливого етнографа, етнолога й музикознавця, хормейстера і співака, зрештою, невтомного громадського діяча. Завдяки його ініціативності лемківська духовна спадщина не лише повертається до сучасного українського культурного простору, але й набуває чималої популярності у світі.

Ярослав Теплий також відомий як дбайливий збирач та самобутній інтерпретатор лемківської старовини. Читачеві він добре знаний за популярною у середовищі фахівців книгою «Українська Атлантида». Нагадаємо, що ця об‘ємна праця вмістила ґрунтовні нариси про історію, культуру, традиції, звичаї, обряди і свята русинів. У розлогих додатках до книги вміщено унікальні історичні та архівні матеріали, зразки усної народної творчості (лемківські народні прислів’я, приповідки, вірування, звичаї), наведено сценарії різдвяних вертепів (пастирок) та лемківського весілля, подано рецептуру страв лемківської народної кухні. Все це дозволяє, без перебільшень, атестувати «Українську Атлантиду» найсоліднішою енциклопедією лемківського світу, створеною одним дослідником.

Нова книга невтомного лемківського діяча, яку читач тримає в руках, є черговим здобутком його наполегливих дослідницьких зацікавлень рідною культурою. Втім, якщо в «Українській Атлантиді» завданням Автора було якомога уважніше зібрати культурні скарби Лемківщини, то цього разу він поставив перед собою значно амбітніші цілі. Йдеться про те, що метою і завданнями цього етнокультурологічного дослідження є з’ясування обрядового значення призабутого феномену русинської хліборобської культури – лемківського медяника (пряника). До свого непростого завдання Автор підійшов цілком фахово і як історик, і як етнограф. У книзі, на підставі мозольно зібраного широкого комплексу джерел і літератури, досліджено вироблення та використання обрядового печива у минулому та сьогоденні. Ярослав Теплий цілком виправдано обрав контекстуальний підхід у своїй роботі, завдяки чому лемківський медяник вписано у загальноєвропейську традицію сакрального хлібопечення. Таким чином, феномен обрядової культури лемків постає важливою складовою культурного досвіду людства, втрата якого загрожує неповнотою картини світового різноманіття. Чи не найбільше місця в праці відведено з’ясуванню місця медяника у просторі лемківської сакральної культури. Спираючись як на документальні свідчення, так і численні перекази представників попередніх поколінь лемківської спільноти, Автор всебічно з’ясовує історію походження пряника, переконливо доводячи, що перехід від обрядового печива до медяника відбувався протягом тривалого часу.

Також у книзі наведено цінні свідчення про варіативність рецептури, приготування, випікання та поширення медяника на території Лемківщини та в інших українських регіонах.

Як етнограф Лемківщини Ярослав Теплий вперше віднотовує наявність різновидів медяника (пряника) з різнойменням в різних місцевостях у сакральній та світській кулінарії, починаючи від ХІХ ст.

Щойно ми лише стисло спробували окреслити розмаїття проблематики, що її актуалізував і всебічно висвітлив у своїй книзі Ярослав Теплий. Вкажемо лише, що на окрему згадку заслуговує той факт, що Автору вдалося відтворити загублений рецепт лемківського медяника: тривалий час експериментуючи з численними інгредієнтами, дослідник отримав смак, визнаний старожилами за автентичний. Поза сумнівом, це є справжньою родзинкою книги, котра надасть їй неабияку популярність як у середовищі дослідників, так і серед широкого читацького загалу.

Насамкінець слід також згадати про художнє оформлення праці. Маючи тривалий досвід колекціонування, Автор ретельно зібрав і поділився із читачем різноплановим ілюстративним матеріалом. Насамперед, йдеться про численні зображення обрядового печива та процесу його виготовлення в багатьох європейських культурах і країнах, включно із самим лемківським медяником. Також у праці наведено картографічний матеріал, копії старовинних листівок і документів, чимало світлин з лемківського побуту та ін. Безперечно, така ілюстративна насиченість книги дозволить читачеві візуалізувати досліджувані сюжети, наблизити образи призабутої русинської культури та краще зрозуміти творчий задум Автора. Цьому також сприяє доступний стиль оповідання.

Ми переконані, що нова книга Ярослава Теплого, будучи поважним здобутком сучасного лемкознавства, не залишить байдужими як самих представників лемківської громади, так і всіх зацікавлених історією та культурою одного з найбільш самобутніх українських субетносів.