В кінці травня   2018 р. в Іспанії пройшла перша «Лемківська ватра». 

Свято пройшло на гостинно наданій території навчального закладу - Української cуботньої школа "Дивосвіт"(підрозділ загальноосвітнього  навчального закладу І – ІІІ ступенів "Міжнародна українська школа" Міністерства освіти України) (директор - Наталія Бондаренко), яким користуються українці в столичному передмісті Алькорконі.

Ярослав і Валентина Теплі з талановитими українками Іспанії

Свято не викликало б такого інтересу, якби не почесні гості. А як почесних гостей на нього було запрошено і легендарний та всесвітньовідомий арт-дует заслужених артистів України Ярослава і Валентини Теплих з міста Житомира, домінантою творчості котрого є відродження, збереження і популяризація як на концертних майданчиках України і світу, так і на радіо, телебаченні та Інтернеті, пісенної спадщини унікальної етнографічної групи українського народу – лемків-русинів, частина котрої (близько півмільйона чоловік) в 1944-1946 роках була насильницьки переселена зі своїх споконвічних українських історико-етнічних земель в Польщі на територію України і розміщена по всіх її областях, з різною ступеню компактності.
 

Ми попросили учасників арт-дуету, котрий всі знають як «Червоне та Чорне», Заслужених артистів України, Ярослава та Валентину Теплих поділитися своїми враженнями від поїздки.

 Що сприяло вашій творчо-мистецькій поїздці в Іспанію?

Виступаючи  на різноманітних мистецьких імпрезах, ми маємо щастя зустрічатися та спілкуватися з людьми різних регіонів України і світу. А на лемківських ж святах маємо можливість зустрічатися не тільки зі своїми відданими шанувальниками і слухачами, а ще й з родичами, які є виселеними і нащадками жителів села Босько Сяноцького повіту Краківського воєводства. Минулого року на «Лемківській ватрі» в с. Нагірному Самбірського р-ну Львівської області до нас підійшла жіночка і запросила нас на Ватру, що відбудеться в травні наступного року в Іспанії. І дійсно, в квітні цього року ми були офіційно запрошені на таке свято. А в травні вже прийняли в ньому участь. Жіночкою, котра нас запросила на свято, виявилася унікальна лемкиня по походження і по духу, відома громадська діячка українського лемківського руху в Іспанії Марія Мирга.  

 Ви використовуєте, як узагальнену, назву свята - «Лемківська ватра». В нас на Поліссі такого немає. Чим все-таки є «Лемківська Ватра»  у вашому розумінні?

Ті історичні умови, коли історичні катаклізми розкидали лемків-русинів по цілому білому світу та відірвала їх від прабатьківських земель постала ідея проведення фестивалів з метою об’єднання лемківської спільноти, збереження, відродження і розвиток власної культури й традицій, а також їх поширення серед широкого загалу.Можна лише додати, що мода на Ватри вже давно поширилася на інші регіони та країни, тому з настанням літа на різноманітні Ватри можна потрапити і в Польщі, і в Словаччині і в Україні чи Канаді, але найсимволічнішою, все ж таки, залишається Лемківська Ватра у Польщі, в селі Ждині, а найбільшою є Лемківська ватра в містечку Монастириську Тернопільської області – «Дзвони Лемківщини».

Якщо згадати хронологію цих Свят культури, то можна розпочати з 1953 року, зі Свята культури русинів-українців у м.Свидник (Словаччина). Вже згадувана Лемківська Ватра у Польщі (с.Ждиня) відбувається з 1982 року. За океаном, Лемківська ватра відбувається, починаючи з 1985 р., у м. Дургайм (Канада), а з 2001 – у м.Елленвілль (США).

Найбільшим фестивалем лемківської культури в Україні, а тепер і в світі, є згадувані раніше «Дзвони Лемківщини», який був започаткований в 1999 році в с. Гутисько Бережанського районуТернопільської області, починаючи з 2001 року відбувається неподалік м.Монастириська, в урочищі Бичова, на Тернопільщині. Ми не один раз були хедлайнерами цього фестивалю, відкривали і закривали його.  

Лемківські фестивалі в свій час також відбувалися на Івано-Франківщині – «Кличе Зелена Неділя» (с.Рівня Рожнятівського р-ну Івано-Франківської області)(мали щастя бути не тільки виконавцями, а й одними з організаторів цього свята), на Закарпатті – Лемківська ватра в с. Кострино Великоберезнянського району чи с. Ворочово Перечинського району, Полтавщині – «Барви Лемківщини» у с. Лютенські Будища Зіньківського району, Луганщині – відновлені «Лемківські ватри» у Новоайдарі та в селі Званівка Бахмутського району. 

Фестивалі лемківської культури у Львівській області традиційно відбуваються у селах Нагірне, Бориславі та Городку Львівської області. Лемківська ватра «До тебе лину, моя рідна земля» у Нагірному, що на Самбірщині, щорічно проводиться з 2004 року зі статусом обласного фестивалю лемківської культури.

Через те, що найбільша кількість лемків у Львівській області проживає у Пустомитівському районі, а також у зв’язку з його розташування неподалік обласного центру, було вирішено у с.Зимна Вода, що біля Львова, провести й надалі проводити обласний фестиваль під назвою «Гомін Лемківщини». 

На Поліссі щось схоже по збереженню культури етнографічної групи поліщуків проводиться в с. Немиринці Ружинського р-ну. Це  фольклорно-етнографічне свято «Купальські роси». 

Я так розумію, що Лемківська Ватра це такий собі культурний бренд, символ, феномен, явище, різновид фестивального заходу у лемків-русинів, котрий символізує сентиментальне повернення лемків як не на свої рідні землі, так в рідне дружнє ностальгічне середовище. 

Так, на «Лемківські ватри», на ці сходини лемків, їдуть краяни з різних кінців світу, щоб з головою пірнути в рідну культуру, відвідати могили своїх рідних, а також, щоб поспілкуватися, перезнайомитися й насолодитися лемківськими піснями і танцями. Часто лемки привозять з собою дітей – щоб своїми очима побачили красу  мистецтва своїх предків, пройнялися свободолюбивим «духом гір». Для нашої родини  та інших родин «Лемківська ватра» – це один або три дні нових знайомств, спілкувань,  журливих спогадів та яскравих вражень на все життя. Навіть вночі, під зоряним небом, у наметовому таборі вирує життя – тут не вщухають лемківські пісні, розмови, сміх, обмін сувенірами та адресами. Переважна більшість учасників ночують у наметах, автобусах та автомашинах – тут же, на Ватряному полі.
 Є також виділені місця, своєрідне «Містечко майстрів», де можна придбативишивані сорочки, сукні та рушники, різні рукотвори, компакт-диски, книжки, ікони чи картини лемківської тематики. Також на фестивальному полі можна зустріти, поряд з безліччю менших наметів, і «ватряну хижу» (виставки, стенди, інформаційні щити, слайди, фільми…), де відбуваються зустрічі з відомими письменниками чи художниками, наукові дискусії, присвячені черговим роковинам Великої депортації лемків-русинів в 1944-1946 роках та внутрішньопольської Акції “Вісла” 1947 року.
 
 Повертаючись до цьогорічної «Лемківської ватри» в Іспанії. Невже там так багато лемків-русинів, що виникла потреба у проведенні такого Свята лемківської культури? 

Мене так само це інтересувало, але натхненниця всіх лемківських імпрез в Мадриді, поетеса івчителька української мови та літератури суботньої школи «Дивосвіт» Марія Дмитрівна Мирга в розмові зазначила, що «Серед нас, трудових міґрантів, лемків є більше. Мало хто знає історію свого роду; лише чули, що діди були з Польщі. Тому треба пояснювати». 

Марія Мирга

Запорукою успіху цього свята стала настирлива ідея - мета лемкині Марії Мирги, а також співорганізаторів Ярослава Допілки та Любомири Нарозі,  разом з українськими творчими колективами, суботніми школами та окремими виконавцями з числа багатотисячної української громади в іспанській столиці. Це яскравий приклад дієвого гуртування громади навколо одної благородної мети і щемливого відношення до свого родинного коріння, до своєї етнічної самоідентичності.

 Як пройшло саме свято ? Які емоції воно викликало у присутніх ? 

До «Лемківської ватри» в Іспанії її організатори готувалися ґрунтовно. Навіть хотіли запалити справжнє лемківське вогнище - ватру. Та за правилами техніки безпеки в місці проведення, це було заборонено. Все ж таки  її урочисто традиційно виклали з дерева і гілок. У своєму виступі я зазначив, що «Ватра – це символ. Символ єднання. Не може одне поліно чи гілка гріти душу, а от коли наскладати гілочку до гілочки, поліно до полінця, то воно гріє тих, хто є навколо. Так само як і Ватра в Іспанії, де ми втішені, що бачимо гуртування серед розрізненості, як людської, так і конфесійної». 

Ватра складалася з двох частин: більш офіційної – реквієму-концерту – в актовому залі, та розважальної забави – просто під іспанським небом – виставки виробів народної творчості, з спільною дегустацією лемківських смаколиків і народними гуляннями разом лемківськими піснями. Зазначу, що разом з нами на Лемківську ватру в Іспанії була запрошена і наша колега зі Львова - талановита співачка, науковець, екс-голова Світової федерації українських лемківських об’єднань у 2012-2017 роках Софія Федина. Були офіційні вітання Святу лемківської культури в Іспанії від різних як державних, так і громадських, організацій Польщі та України. Як член Правління , передав вітання від Всеукраїнського товариства «Лемківщина» (ВУТЛ), а також від Тернопільської та Житомирської обласних організацій ВУТЛ. А від Житомирської обласної організації «Лемківщина» вручив організаторам – подарунки. Найбільшій в Європі української суботньої школи "Дивосвіт", яка є структурною ланкою однойменного культурно-освітнього центру в місті Алькоркон поблизу Мадрида, в особі її директора Наталі Бондаренко (до речі, як виявилося, моїй землячці) передав свою монографію - етнокультурологічне дослідження «Українська Атлантида».   

Після офіційної, історично-меморіальної частини в актовому залі «Дивосвіту», дійство , ініційоване Марією Миргою, перенеслося  на літню сцену. 

        

Ось тут вже виявилося роздолля для виконавців як лемківської пісні, так і танцю. Численні місцеві колективи, як вокальні, так і інструментальні, а які хвацькі танці… І все це пристойного, майже професійного рівню. А на завершення Ватри - ще й гості з України.   

  

Софія Федина

Глядачі тепло сприйняли виступ як виконавиці лемківських пісень Софії Федини. так і нашого арт-дуету «Червоне та Чорне» в двох відділеннях, прем’єру нових пісень, зокрема як народних в сучасних ритмах, так і авторських, як то  на слова та музику Валентини Шевченко «Жінка на чужині». А запальний танцювальний пісенний блок від дуету Теплих, як кажуть, завжди на рівні і до вподоби. В перерві мали щастя познайомитися навіть з нашою шанувальницею, котра в Мадріді на заробітках, яка представилася «житомирянкою з Крошні». Ото ж, на святі байдужих не було – ні до танців, ні до пісень, тим паче, до лемківських смаколиків. Свято вдалося.
  

Захоплені глядачі

Я зустрічав твердження, що вас часто запрошують організатори на свої заходи і концерти, бо вважають вас своєрідними оберегами чи то талісманами їх майбутнього існування і процвітання? Чи є майбутнє в Лемківської ватри в Іспанії ? 

Стосовно талісманів і оберегів, то не знаю. Це дуже відповідально, на мою думку. Треба запитатися в організаторів, в тих, хто прийшов до такого висновку. Але це приємно, що наша творчість викликає небайдужі різносторонні емоції і висновки.  

Стосовно Ватри під іспанським небом, то тут усе було побудовано на ентузіазмі людей. Думаємо, що цей фестиваль був і буде об’єднавчим не лише для лемків-русинів, а й  для всіх українців; місцем для зустрічей, спілкування, дружби і творення. Це своєрідне етнонаціональне середовище зі своїм форматом, без вікових обмежень, є абсолютно унікальним.  Ми не знаємо, скільки в Іспанії лемків, котрі себе такими визнають тут, але надіємось, що поголос про Першу Лемківську ватру в Мадриді осягне всі провінції Іспанії і Друга згуртує вже набагато більшу кількість лемків, котрі себе такими самоідентифікують. І цей захід буде мати підтримку як в Іспанії, так і Міністерства культури, Міністерства закордонних справ України. 

 А як вам Мадрид?

На мою думку, Мадрид – це одне з найкрасивіших міст світу. Сонячне місто. Не зможу перелічити всі побачені зразки історичної архітектури всіх епох. Сподобалася міська мальовнича природа: доглянуті, а не обрізані, як в нас дерева, кущі, квітники в скверах, парках. Якщо нема можливості природно посадити, то розміщують їх в спеціальних мобільних бетонних  кубах-нішах, котрі встановлюються у потрібні місця.

Вразила чиста і зручна, не тільки з ескалаторами, а й з ліфтами, без протягів, друга по величині в Європі, після Парижу, мережа метро з 339 станціями і протяжністю 338 км. 

Вдячний всім, хто долучився до нашого ознайомлення і проживання в Мадриді, зокрема Марії Мирзі, Надії Карплюк-Залєсовій, Галині Коризмі, Василю Куцинді та Петру Варцабі.

Василь Куцинда, Валентина Тепла та Петро Варцаба.

.Якi ваші думки після такого унікального заходу в закордонному українстві ?

Думки водночас і сумно-песимістичні, і обнадійливо - позитивні.

Як голова лемківської обласної організації в Україні, ще раз утверджуюсь в думці, що лемки-русини  в яких би країнах вони не жили, якби вони себе не ідентифікували: карпато-русинами, руснаками, рутенами, підкарпатськими русинами, лем-лемками, русинами-українцями, русинами-словаками, лемками-поляками, польськими українцями, українськими лемками та іншими, мають відкинути всі історичні, національні, релігійні і політичні чвари, розбрат, розладдя, міжусобиці і здійснити об’єднуючі спроби, знайти точки дотику, в тому, що ми колись були великим народом – Русинами. І для початку могли б об’єднатися в Конфедерацію чи Федерацію русинсько-лемківських організацій світу, щоб подальша асиміляція їх титульними державами не приводила до подальшого зникнення, як це сталося на території України, наприклад, з  полянами (киянами, русами), долинянами, ополянами, батюками, вересюками, підгірянами, пінчуками, литвинами, польовиками, черкасами, переяславцями, кирданами, севрюками, степовиками та інші етнолокальними групами. На нинішній час, як бачимо, більш-менш найкраще зберегли себе і свої особливості етнографічні групи горян Українських Карпат— бойки, гуцули, лемки. Інші, в своїй більшості, перестали існувати. Оце і навіває сумно-песимістичні настрої про майбутнє етнографічних груп. 

А обнадійливо-позитивне я бачу в тому, що навіть на далекому Піренейському півострові пробився паросток твердості і затятості лемківського духу, котрий зростили наші українці-мігранти в сонячному Мадриді, і, котрий, я вірю, виросте в консолідоване Древо порозуміння. І ми, заслужені артисти України Ярослав і Валентина Теплі, арт-дует «Червоне та Чорне», внесли свою скромну творчу лепту в цю велику і потрібну народну справу. Ми були одними з перших на Першій іспанській Лемківській ватрі.

Володимир СОБОЛЬ

Скорочена версія 

в обласній гаеті "Житомирщина»

http://zhytomyrschyna.zt.ua/index.php/2016-05-04-17-27-19/2016-05-04-19-00-38/1543-lemkiv-rusyniv-po-vsomu-svitu