---

Мирослав ЦУПРИК

Чоловічий вокальний гурт «Лемки Києва» створений у травні 2001 року з ініціативи закоханих у спів членів київського товариства «Лемківщина» та за активної участі тодішнього його голови Миколи Горбаля У липні цього ж року гурт уже виступив на фестивалі лемківської культури у Ждині (Польща), після чого був запрошений на фольклорний фестиваль до Солена. Звідтоді колектив часто виступає на вечорах, приурочених пам'яті видатних людей, на лемківських зустрічах тощо. Оскільки учасники гурту працюють у різних мистецьких колективах (народний хор їм. Г. Верьовки, Національна капела бандуристів, хор «Київ» та ін.) і вільний час у них залежить від основного місця праці, то у виступах гурту часто змінюється склад, а кількість виконавців змінюється від 7 до 12 чоловік. Але в будь-якому складі всі учасники є в тій чи іншій мірі солістами, всі залюбки вимовляють лемківське слово, співають вільним ритмом, що є притаманним для лемківської пісні. Часто з «Лемками Києва» виступас відома співачка Ганна Солонична. Основою репертуару гурту с милозвучні лемківські народні пісні: ліричні, журливі, емігрантські, обрядові тощо.

Дослідник і знавець лемківської музичної культури композитор Іван Майчик у книзі «Одрехова в минулому» наводить спогади диригента і композитора, чеха за походженням. Ф. Долюа. який у 1928 році побував у лемківському селі Одрехова: «Скільки живу на світі, а чогось подібного ще не чув! Тут співають і діти, і старі, ніби всі вродились співаками. Ці пісні надзвичайно мелодійні, а головне, що виконують їх багатьма голосами».

Крім народних, у репертуарі ансам блю є авторські твори, як, наприклад: «Попраде, Попраде. чого смутний течеш» музика Івана Миськіва на слова Богдана Тихого, «Моя Лемківщино». «Цвинтарі» (лемківський реквієм), автором яких є Микола Горбаль - письменник, поет, громадський діяч і учасник гурту, «Де горм наші стоят одвіку», «Станме вшыткы юж ту» (лемківський гімн), автором яких є Мирослав Цуприк - художній керівник гурту з дня його заснування.

Зазначені вище автори всі с вихідцями з Лемківщини, котрим не байдужа лемківська історія, котрі прагнуть зберегти для нащадків культуру живосилом виселеного народу із споконвічного вітцівського краю, гори якого і понині ваблять душу кожного лемка, і серце стискається при згадці про рідну землю.

... Часи минают, нич ся не вертат,
жаль превеликий стискат мі серце,
лем горы нашы стоят забыты.
зепены верхы смутком накрыты..

КОРОТКИЙ СПОГАД
...Я народився в селі Нагірне на Львівщині Родина наша до виселення проживала в лемківському селі Одрехова, а в Нагірному жили переселенці з двох лемківських сіл - Одрехоеи та Боська. Втім, більша частина одрехівчан була примусово переселена з території Польщі на Тернопільщину.

Співу в нашому селі не було чути хіба в піст. Пісня лунала до пізньої ночі, а той до ранку. Звичайно, то були пісні лемківські, але також стрілецькі й ті, котрі співали бійці УПА. У спілкуванні переважав лемківській діалект, з його характерним «лем» (лиш) та вимовою, зокрема звуком, що його лемки на письмі передають літерою "ы".

Пісні передавалися від старших молодшим, але саме для старших людей були вони найважливіші, бо ж пісня повертала думкою додому на Лемківщину,

- Чи хотіли би сте вернутися домів? - питаю було малим старого діда Співака (а прізвище яке!).
- А на колінах бым ліз.

...Не раз увечері іде було чоловік, коней відвів до колгоспу, батога несе, трошки під чаркою, і співає;


Або на весіллі кажуть: "Ой заграй, Штефан, тої. што дома грали":


Малим я постійно спухав у розмові старших, що згадували, як то було дома. А по весіллі музиканти приходили до нас до хати, витягали інструменти з футлярів і знов починали грати - тепер для себе. Диво!

Чоловічий вокальний гурт «Лемки Києва»

Мирослав ЦУПРИК,
художній керівник "Лемки Києва"

З репертуару "Лемків Києва" - «Станме вшыткы юж ту» (лемківський гімн)