---

Шлях від родинного села Прусік до Сокільників під Львовом, «де, якщо не хата, то бодай клапоть землі було виділено для переселенців», для львівського скульптора Мирона Амбіцького з лемківської різьбярської родини, що була депортована каральними акціями операції «Вісла», визначається відстанню у вісімдесять п’ять літ.

Шлях братів Мирона і Юрка, що був «на ціпку старший», які 1948 року вступають до львівського училища прикладного та декоративного мистецтва, пройшов через арешти, тюрми й сибірські спецпоселення, до скульптурної майстерні по вулиці Дм. Вітовського (в совєтські часи вона носила ім’я Дзержинського). Завжди працювали разом. Різьбили, ліпили, карбували…, й у вільні хвилини у колі друзів, яких ой як багато бачили стіни майстерні, співали теж разом.

М. Амбіцький. Світанок. Дерево, різьба, 60х15х15

Шлях, на якому, мов віхові стовпи, розставлені кльоци деревини, брили вапняку та пісковику, злитки бронзи та пласти карбованої міді.., що завдяки теплу мистецьких рук перетворились у витвори скульптурної пластики, що від 1957 року експонувалась на виставках народного та професійного мистецтва в Україні та за кордоном – «На водопій» (1960), «Опришки» (1970), «У батьківській кузні» (1986).

«Працюючи разом (Юрко добре рисував, я різав дерево, - згадує М.Амбіцький, - і до створення круглої різьбленої скульптури ми прийшли разом. У нашій творчості індивідуальне «я» замінено колективним «ми») вони шукають нові прийоми різьби, переходячи від конкретних живих вражень до конкретного пластичного вирішення. Такими є роботи «Нащадки Довбуша», «Оновлена Гуцульщина», «Було колись на Україні», «Гайдамаки», де органічно поєднуються давні традиції лемківської народної різьби по дереву і львівської школи станкової скульптури», – писав автор цих рядків рівно чверть століття тому.

М. Амбіцький. Розмова. Дерево, різьба, 60х40х20, 2013 рік

Від липня 2000 року, відколи старший брат – «Я – Юрко називаюся» - відійшов у вічність, Мирон Амбіцький працює самостійно. І не лише в дереві та камені. Твори останнього десятиліття – поєднання дерева і карбованої міді, кованого металу і гальванопластики. Так, композиції «Писанка», «Весна», «Лілея», «Осінь» (2005 - 2007) вирізняються витонченою пластичністю, поетичністю та метафоричністю створюваних образів, а вісім рельєфних пластів «Хресна дорога лемків» (2003 - 2008) у експресивній графічній манері перегортаються сторінки «жалю», зігнаного у брутальний спосіб з рідної землі, миролюбного народу.

М. Амбіцький. Спогади про Лемківщину. Дерево, різьба, 90х60х25, 2012 рік

До творчого здобутку М.Амбіцького відносимо і пам’ятник Тарасу Шевченку у рідних Сокільниках й композицію «Хресна дорога» з 14-ти стацій та горельєфу фігури Ісуса Христа для костелу у селі Прусік (Польща), звідки пішла у світ родина Амбіцьких…

А на подіумі в майстерні - найновіші твори: різьблені в липі композиції, присвячені пам’яті та нескореності українського народу - «Кобзар», «Спогади про Лемківщину», «Повстанці з лемківських Бескидів» (2012 – 2013), як духовне кредо скульптора Мирона Амбіцького, який нинішньою виставкою відзначає своє вісімдесятип’ятиліття.

З роси і води на Вашому шляху, Майстре!

15 жовтня 2013 року

20 листопада 2013 року, о 16.00,
у Музеї етнографії та художнього промислу міста Львова (вул.Свободи,15)
відкривається
виставка скульптури
лемківського митця Мирона Амбіцького,
приурочена до його 85-літнього ювілею

.
* * *
Мирон Амбіцький народився 18 листопада 1928р. в с. Прусік Сяніцького повіту, Польща.
У 1951р. закінчив Львівське училище прикладного мистецтва.
У 1965р. закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, відділ художньої обробки дерева. Викладачі: І. Якунін, М. Курилич.
З 1959р. працює в галузі монументальної та станкової скульптури.
З 1965р. член Національної спілки художників України.
Учасник всеукраїнських та міжнародних виставок: 1957р. Франція; 1965р. Угорщина, Німеччина; 1967р. Канада. Персональні виставки: Музей етнографії та художнього промислу ІН НАН України, Львів ( 1988р.; 2003р.; 2013р.), Музей ідей, Львів ( 2008р.).
Твори зберігаються в НМУНДМ; в музеї Т. Шевченка ( Київ та Канів); Етнографічному музеї ( Харків); Національному музеї ім. А. Шептицького у Львові та Музей етнографії та художнього промислу ІН НАН України ( Львів). Лауреат обласної премії ім. Івана Труша.

Фото Віктора СОЛИНКА