---

14 липня 2013 року на території бази відпочинку «Красія», у селі Кострино Великоберезнянського району Закарпатської області відбувся ІV-ий обласний фестиваль лемківського народного мистецтва «Лемківська ватра». Організаторами даного фестивалю являються Закарпатська обласна організація Всеукраїнського товариства «Лемківщина», Закарпатська обласна державна адміністрація та обласна рада, Великоберезнянська районна державна адміністрація та районна рада. Ідея заснування фестивалю лемківської культури на Закарпатті належить голові Закарпатського товариства ВУТ "Лемківщина" Василю Мулесі, адже у 200 селах Закарпаття проживає більше як півмільйона лемків.

Якщо з території Польщі лемків було виселено на Україну, то у Закарпатті лемки проживають споконвіків. Небо знову плакало дощем, але тільки-но зі сцени полилась одна з улюблених пісень лемків "Ой верше мій, верше" у виконанні вокального ансамблю дитячої школи мистецтв із Великого Березного, від дощу не залишилось і сліду. Традиційно фестиваль розпочався розпаленям лемківської ватри.


З вітаннями до учасників фестивалю звернулися представники Закарпатської облдежадміністрації, голови районних адміністрацій, голова Закарпатського товариства ВУТ "Лемківщина" Василь Мулеса, голова Контрольної Комісії Світової федерації українських лемківських об’єднань Ігор Дуда.


Своїми піснями та танцями глядача тішили художні колективи Іршавського, Мукачівського, Свалявського, Ужгородського, Перечинського, Великоберезнянського районів Закарпатської області: хор працівників культури Іршавського району під керівництвом Оксани Сідор, «Свалявські музики», «Дубриницькі самоцвіти», фольклорні колективи з Львівщини. Рівненщину представляв фольклорний ансамбль «Мальви», солістка Леся Горлицька з Тернопільщини. Особливо здивували своїми голосами і неповторністю мелодій словацькі «Ліпнаки».

На території фестивалю було розгорнуто виставку робіт народних умільців, виставку – продаж сувенірів.


Рідна лемківська пісня лунала горами, линула до серця кожного лемка і всіх присутніх на фестивалі.
Мальовничі краєвиди нагадували природу Лемківщини, милували серце кожного лемка своєю красою і неповторністю.