---

Лемківські села в основному розташовані на низьких терасах по струмкам та рікам поза повеневим рівнем або вздовж доріг. Хати стоять поздовж головної сільської дороги, фронтом, - тобто вікнами до дороги. Це так у східній і середній Лемківщині, але в західній (сандецький та горлицький повіти) зустрічаємо села, в яких хати стоять боком до дороги (Княже Устя, Гладишів, Вірхне). Це тому, що в цих сторонах кращі доїзди до обори (подвір'я), менші вітри, але зате обора є більша та загороджена разом із садком-квітником або городцем-пасікою.
Продовгувата форма будівель і методу їх будівництва також пов’язана з системою використання землі. В більшості сіл земля поділена на широкі смуги, котрі хрестообразно в’ються через долину.
Народна архітектура Лемківщини досить архаїчна, традиційна, пристосована до місцевих умов як географічних, так і соціально-экономічних. Будівлі в більшості своїй побудовані Стіни будують з протісся, з ялиці, смереки, сосни. Протісся - це смерековий клец (брус, дерев’яна колода), з якого вирізано з середини найширшу дошку-форшт, перерізаний надвоє пилою. Протісся зарізують на в'язаннях на кута або на замок, що називається каня або канюх. Кут зарізують як риб'ячий хвіст. До речі, старе будівництво не мало замкувань. Кругла сторона клецу сформувала зовнішність, пласка сторона - внутрішні стіни. Сухим лісовим мохом конопатили між з’єднаннями округлих брусів, щоб вітер не віяв , та й щоб краще й легше було ліпити глиною, а потім білити вапном
Назовні деревина будівлі була протерта сирою нафтою, котра не тільки зберігала стіни від гниття та деревних щкідників, але й навіть була свого роду прикрасою. В селах, котрі мали нестачу в такій нафті, використовувалась глина, в котру додавалася вода або льняна олія.

Характерною ознакою житла лемків було однорядне об'єднання під спільним чотирисхилим дахом житлового приміщення з усіма господарськими сіней (" боїща "), комори, стодоли (" пелевні "), хліва, стайні. Житлову частину в ряду забудови ставили переважно першою. Уздовж тильних стін під спуском даху також розміщували господарські прибудови.
У пропорційному співвідношенні основних частин лемківської довгої хижі домінував стрімкий чотирисхилий дах, укритий соломою. Для покриття даху, крім соломи, заможніші селяни використовували дерево або комбінували обидва матеріали: нижні ряди покривали деревом, а решту схилів соломою. Висота даху втричі, а то й більше перевищувала висоту стін. Завдяки високій стрісі довга хижа лемків сприймалась досить компактною, врівноваженою монументальною спорудою.

Пересічна лемківська, господарська хата-“хижа” складалася з таких частин:

1. Житлове приміщення - мешкальна хата (ізба, кухня, хижа, пекарня). На Лемківщині просять гостя до хати: "Просимо, хай любиться, ходте до хижи, на дворі не будете стояти, бесідувати”, отже, назва хати - "хижа" стосується до самої мешкальної кімнати));
Мешканева кімната має щонайменше 7 метрів ширини та стільки ж або й більше довжини. Вікно до сходу, до вулиці або до саду. Цікаве, що лемківські хати переважно звернені фронтом не до півдня-сходу. Це не тому, що лемки не хочуть сонця в хаті, є інші причини. Річ у тому, що сильні, безперервні вітри, довга морозна зима були дуже докучливі, якби хата була звернена в ту сторону. Навіть найкраще забезпечена хата, якщо була б ціла наставлена до вітрів, була б невідповідна до мешкання. Друга важлива причина - це брак доброго та пригідного місця на будування хати. Лемківський газда старається якнайкраще використати всі найближчі рівні місця біля своєї хати, отже цим самим не може займати під господарські будинки найближчої від дороги площі. Ще одна причина - це те, що гориста полоса на Лемківщині має те до себе, що таки найвигідніше людям поселюватися уздовж потічка чи річки, бо тут і затишно й до води близько. Тимто й хати на Лемківщині побудовані наче ластів'ячі гнізда вздовж берегів річки. А лише сама церква й приходські будинки на горбочку.

2. Комора або ванкір (анькір);

3. Сіни (у бідніших використовувалося як боїсько);

4. Стайня з коміркою;

В господарських будинках, де нема біля кухні комори, вона є біля стайні,звичайно далі від саду, від дороги (безпечніше перед злодіями або циганами), комірки на бульбу, капусту, карпелі, буряки, влітку на молоко, бриндзу, сир, яйця, на хліб і омасту (солонину);

5. Боїсько з глиняним током або дерев'яною долівкою;
Просторе приміщення з високою стелею (щоб вигідно ціпом махати при молоченні збіжжя) та глиняним або дерев'яним током -долівкою.

6. Прибудівка, причілок, причолок, широка загата (піддашшя з одноплоским дахом, звичайно критим гонтами, а то й папою чи бляхою, окрайками, обрізками);

7. Возівня, на різне господарське знаряддя, от як віз, плуг, борона, сани, орчики, дишлі (влітку тут майструють) та інші господарські речі;

8. Прихата, загата на переховування соломи, листя, підстілки, розташована з фронту або від поля.



Отже, лемківські хати належать до однобудинкового типу, себто всі кімнати (мешканева, сіни, стайня, комора, комірка, боїще, возівня) є під одним дахом.
Заможніші люди мають хати, що в них окрім кімнати є ще й малі, вузькі сіни. Це другий тип лемківських хат і вищий ступінь у розвитку лемківського мешкального будівництва. При стіні, що відмежовує кімнату від сіней, стоїть піч (огнище, ватра). З такої хати біля печі переділена стіною мешканева кімната творить третій тип розвитку загального будівництва.
Потім іде ще хата з чотирьома кімнатами або радше з одною мешкальною кімнатою, сіньми, коморою і стайнею. У такій хаті сіни заступають боїще.
Окрема хата з боїщем або возівнею та іншими прибудівками й добудівками.
Так отже, із спільного всім хатам огнища печі, як осередку життя, прийшло до розбудови хат від однокімнатних до найбільших багатокімнатних будинків-хат.
Своє житло лемки оздоблювали не лише загальнопоширеним у Карпатах різьбленням, але й побілкою підсиненим вапном швів між вінцями зрубу, попередньо промазаних глиною.
Тільки у лемків поширився розпис відкритих зрубних стін та окремих архітектурних деталей споруди (одвірків, дверей, воріт) білого або зеленкувато-жовтою глиною. Композиція та орнаментальні сюжети лінійно-графічного лемківського розпису відзначалися досконалістю і свідчили про художнє декоративно-образне відчуття краси. Художнє оформлення складалося з різних декоративних мотивів, типу сонячних елементів, серпів, крюків, кутів, дерева життя, шнурків, та квітів (основний мотив, що є сосновою гілкою або стеблем і квіткою). В більшості квіти були зображені на плоских дверях. Була також традиція, що "квітка" має мати стільки пелюстків чи листочків , скільки є членів сімейства, що живуть в хаті. Коли народжувалася дитина, знизу домальовувалася пара гілочок. На великих дверях воріт були намальовані, в більшості, птахи. VIPCasino является интернет-казино, которое предлагает игрокам широкий выбор игровых автоматов а также игр с живыми дилерами. Высокая технология безопасности казино https://potreba.org/ и служба поддержки дают возможность каждому игроку испытать удовольствие от игры на реальные деньги.


Дреоево життя , типічне для оформлення лемківської хати

Розподіл та розташування основних частин інтер'єру житлового приміщення (" хижі ") лемківського житла традиційні. Вариста піч завжди розміщувалась у кутку між сінешною та тильною стінами хати біля вхідних дверей. Уздовж тильної стіни ставили ліжко, а попід вікнами короткої бокової (" причілкової ") стіни - лаву і перед нею стіл.
Інтер'єр лемківського житла вирізнявся передусім напрямком отвору (" челюстей ") печі, де топили, куди саджали горщики для приготування їжі та випікали хліб. Тільки у лемків отвір печі орієнтували не на чільну, як це було в українській традиції, а на причілкову стіну. Таке розміщення отвору печі зумовило ряд специфічних особливостей інтер'єру житла. Ліжко хоча й розміщувалось на традиційному місці при тильній стіні, але вже на деякій відстані від печі, не впритул до неї. Вільна робоча площа перед піччю освітлювалася з вікна (" облака "), яке обладнували у тильній стіні хижі. Вікно, в більшості випадків, мало дев’ять маленьких полотен скла: іноді два вікна були розташовані поряд. Специфічно видовженої форми набув також і підвісний над припічком перед "челюстями" печі комин (" цівка ").


Найпочеснішим у лемківській хижі було місце біля столу (" стулу " ), який покривався скатертиною (" обрусом "), До коротких боків столу приставляли переносні невеликі лавочки.
У горішній частині причілкової стіни, що мала два вікна, розміщували образи (" боги "), яскраво-декоративні, писані синьо-червоним пишним рослинним орнаментом по білому тлу тарелі та народні картини. Гармонійно поєднувались білий і синій кольори традиційного святкового лемківського одягу із стриманим кольоровим декором інтер'єру житла.