У 1944-46 роках із Польщі було депортовано кілька сотень тисяч лемків в Україну, головним чином у села Західної України, що були тоді заселені поляками (польська держава забрала населення польської національності в Польщу). Проте багато лемків опинилося і на шахтах Донбасу, заводах Луганська та в інших куточках України.

Умови їх життя були дуже важкі, однак надії на повернення додому не було. На нових місцях їх примусових поселень лемки жили в розпорошенні, обречені на асиміляцію з місцевою людністю. Лише 8 липня 1988 року радянська влада дозволила лемкам Львова (де було згромаджено основне ядро лемківської інтелігенції) заснувати культурно-громадське товариство “Лемківщина”, яке згодом перетворилося у Всеукраїнське товариство з такою ж назвою. Сьогодні це товариство має свої організації в обласних та районних центрах (Тернополі, Івано-Франківську, Дрогобичі, Самборі, Ужгороді, Луганську, Одесі), а також на Полтавщині, Миколаївщині та інших місцевостях.

12-14 січня ц.р. у м. Львові відбулося святкування 20-річчя заснування Львівської обласної організації товариства “Лемківщина”. В урочистостях брали участь, окрім представників лемківських організацій з України (навіть далекого Луганська), і гості із Польщі, Сербії та Словаччини.

Лемківська Велія

Урочистості розпочалися “Лемківською Велією”. Увечері, 12 січня понад 350 лемків Львова й околиць разом із цілими сім’ями зібралися у великій салі харчоблоку Львівської політехніки, щоб пригадати стародавні лемківські різдвяні традиції. Кожна сім’я принесла зі собою “мериньдю”, що складалась з різдвяних страв, які поставили на столи. Була тут і мачанка, і киселиця, і бобальки, і риба, і калачі різних сортів, часник та мед, ще й ковбаса, шинка та різноманітні сучасні страви. Якби так порахувати, то тих страв було не сім, дев’ять чи дванадцять (як рекомендує традиція), а кілька десятків. Не бракувало ні палінки (горілки), ні вина. На кожному столі була запалена свічка.

Голова Світової федерації українських лемківських об’єднань, організатор “Велії” Володимир Ропецький, відкриваючи свято, розповів про традиційні різдвяні звичаї лемків. Його слова унаочнив колядками та щедрівками хор “Лемковина” зі Львова. Перед Святвечором всі ми помолились “Отше наш”, “Богородице Діво”, а священик о. Михайло Бігун поблагословив “яствіє і питіє сіє”. Староста Cвяткової вечері по черзі надавав слово гостям цієї небуденної “велії” та краянам. Старші лемки у розповідях пригадували Різдво у своїх хатинках під солом’яними стріхами в горах, молодші, народжені вже на “нових землях”, говорили про зберігання різдвяних звичаїв їхніми дідами й батьками. І ті, і інші шкодували, що ці чудові традиції сьогодні вже виходять із вжитку, і висловлювали вдячність за організацію такої зустрічі, що таким способом лемки вже сьомий рік поспіль пригадують свої давні звичаї. Багато виступів завершувалося різдвяним вінчуванням.

Прекрасним збагаченням Велії було традиційне народне різдвяне дійство “Лемківський вертеп” у виконанні хлопців і дівчат зі Львова, яких підготувала Ліля Плахтій. Були тут не тільки пастирі, три царі, ангел, чорт, а й жид Мошко та інші дійові особи. Всі одягнені в чудових строях. Монологи виконавців чергувалися з колядками. Все це створювало живу, неймовірно емоційну картину.

Міжнародна конференція

Наступного дня в Палаці Потоцьких відбулася Міжнародна науково-практична конференція “Товариство “Лемківщина” в орбіті українського суспільства”, на якій з доповідями виступило чотирнадцять доповідачів. Про історію створення та окремі аспекти її діяльності говорили його засновники та чільні представники: Іван Омелянович Щерба, Іван Красовський, Олександр Венгринович, Степан Чабан та Володимир Ропецький. Галина Щерба ознайомила присутніх із результатами соціологічного опитування лемків щодо збереження їх національної ідентичності. Марта Капраль розповіла про освітньо-культурне життя лемків. Степан Кищак – про мистецтво різьби на Лемківщини. Ярослав Бодак – про лемківські трудові пісні-діалоги. Софія Федина свою доповідь “Лемківська ватра в орбіті українського суспільства” ілюструвала зворушливими піснями у власному виконанні. Ліля Плахтій розповіла про діяльність молоді в товаристві “Лемківщині”, а о. Мирон Михайлишин висвітлив причини схизми і створення апостольської адміністрації на Лемківщині. Богдан Гук поінформував учасників про нові документи, пов’язані з депортацією лемків з рідних земель. Автор цих рядків говорив про культуру русинів-українців Словаччини в контексті Європейського Союзу. Наприкінці конференції він представив її учасникам дві свої книжки, видані 2008 року в Пряшеві: Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичем та Муза і стетоскоп – вірші і прозу Михайла Качалуби.

Презентація карт

У рамках конференції було презентовано і три карти:

1. Територія розселення українців у межах сучасної Польщі на середину ХХ ст. (Масштаб 1:325 000; розміри 140х110 см; автор С.Ямелинець).
На карті зазначено кожне село Лемківщини, Холмщини, Підляшшя та Посяння, з якого було депортовано українське населення, причому графічно зазначені (різними кольорами) села з українським населенням, з переважаючим українським населенням, із приблизно рівною кількістю українського та польського населення, з переважаючим польським населенням і з польським населенням. Білим кольором означені села, в яких дані про склад населення відсутні. Тут же наведено і села Словаччини, в яких живуть русини-українці. З лівого боку цієї великої стінної карти поміщено дев’ять менших карт-врізок, на яких закреслено території розселення українців від ХIV до ХХ ст. Ця цінна карта створена за ініціативи товариства “Лемківщина” та СФУЛО при ідейній підтримці товариства “Холмщина”, “Надсяння” та “Любачівщина”.

2. Давня Україна-Русь V-X ст. (Масштаб 1:6 000 000; розміри 60х42 см; автор С. Семенюк).
Ця карта, на превеликий жаль, побудована не на історичних джерелах, а на фантазії автора. Територія Київської Русі в V-X ст., на його думку, охоплювала не лише сучасні українські землі, але й Росію по Онезьке озеро на півночі, Польщу, Чехію і Словаччину на заході (Велика Хорватія) та Угорщину, Румунію і Молдову на півдні. В списку використаної літератури автор наводить 20 праць (між ними пряшівський Краєзнавчий словник, нью-йорську Лемківщину, Slovník starovekých a stredovekých autorov Я. Кузміка. – Мартин, 1983 та інші). У жодній з них і в помині немає підтвердження фантастичних “теорій” С. Семенюка. Шкода, що видавець карти Благодійний фонд “Україна-Русь” (голова Ростислав Новоженець), видаючи таку карту, не проконсультувався з істориками.

3. Західно-Українська Народна Республіка (автор І. Ровенчак; розміри 30х40 см).
І цю карту видав Благодійний фонд “Україна-Русь”. В ній територія ЗУНР розподілена на дві частини: території, на яких Українською Народною Радою було проголошено ЗУНР та території на яких влада ЗУНР була недовготривалою. До других залучено всю Лем-ківщину (включаючи Пряшівщину), Надсяння, Закарпаття та Буковину.

Засідання Президії СФУЛО

Після завершення наукової конференції відбулося засідання Президії Світової федерації українських лемківських об’єднань, присвячене оцінці діяльності цієї найвищої лемківської організації за 2008 рік та накресленню плану діяльності на цей рік. Товариство “Лемківщина” і в 2009 році буде добиватися консолідації наших людей, полагодження кривд, спричинених лемкам депортацією.
Центральною акцією на культурному полі повинно стати святкування 100-річчя з дня народження Б.-І. Антонича. Наголошувалося на потребі підготувати до друку репрезентативну публікацію про історію і культуру лемків. “Кошти для видання такої публікації вже забезпечені, чекаємо на рукопис” – заявив ініціатор проекту В. Ардан.

Богослужіння в Лемківській церкві

У середу 14 січня в Лемківській церкві у Шевченківському гаю відбулася урочиста Служба Божа, яку правили чотири священики. Між ними був і військовий капелян з Жешова, що у Польщі, о. Мирон Михайлишин, прозваний за його незвичайну рухливість “Шумахаром у рясі”. І на цей раз – у неділю він ще правив Службу Божу в Тарнові, в понеділок побував у Краснобридському монастирі біля Меджилабірців на Пряшівщині, а у середу був вже у Львові. Відправу в Лемківській церкві супроводив церковний хор під керівництвом 80-річного Івана Кушніра. Кожен із отців духовних виступив з короткою проповіддю. “Ми дякуємо Богу, що вже двадцять років можемо гуртуватися в рідному товаристві, плекати рідну мову і культуру, і хоча би час від часу їздити на рідні землі, щоб поклонитися пам’яті наших предків”,– сказав настоятель храму о.Анатолій Дуда із Монастириськ.

Святковий концерт

Кульмінацією святкування 20-ліття “Лемківщини” був величавий концерт у Львівському Національному Академічному театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької, який відкрили голова СФУЛО Володимир Ропецький та голова ВУТ “Лемківщина” Олександр Венгринович. Концерт поблагословив архієпископ Ігор Возняк та о. Роман Шафран.

На самому початку хор “Лемковина” проспівав “Гімн України” та неофіційний гімн Лемківщини – “Гори наші”. Вітання від Міністерства культури і туризму виголосила заступник міністра Ольга Бенч частково її рідною лемківською говіркою. Після неї вітальні промови виголосили представники області та міста Львова. Голова товариства “Лемківщина” в столиці Києві Ніна Байко замість привітання заспівала лемківську народну пісню.

Після офіційної частини перед заповненим театральним залом полилася майже тригодинна програма лемківських пісень, танців, музики та художнього слова. Зворушливою була літературна композиція Б.Пастуха “Лемкиня народила дитину”. З хорів найбільших оплесків отримала львівська “Лемковина” та хор “Радуцина” з Пусто мит. Танці у виконані молодіжного колективу при палаці ім. Гната Хоткевича у Львові оживили концертну програму. Значне місце в репертуарі займали колядки і щедрівки. Співачка Софія Федина з великим відчуттям заспівала повстанську пісню “Ллється пісня боревісна по Лемківщині”. Сольні пісні, переважно лемківські, проспівали майже десять солістів зі Львова, Тернополя, Калуша та інших міст. Ліля Плахтій полонила публіку власним твором про депортацію лемків з рідних земель. Самодіяльна поетеса Анна Щерба на цю ж тему проспівала унікальну власну баладу. Програма була насиченою і мала сильну динаміку. В ній не було “глухих” місць. Кожен виконавець вклав максимум у свій виступ. Урочистий концерт завершився колядкою “Бог предвічний” у виконані об’єднаних хорів. До співу залучилися усі присутні в залі.

На завершення свята голова СФУЛО подякував гостям та лемківській спільноті, творчим колективам, що брали участь у концертній програмі, своїм помічникам по організації святкування, численним спонсорам, без яких триденне свято товариства “Лемківщина” не було б таким урочистим. Концерт, режисером якого був Роман Береза, став достойним завершенням святкування 20-ліття Львівської обласної організації товариства “Лемківщина”, яке останні 10 років очолює Володимир Ропецький.

Після концерту відбулася урочиста “робоча зустріч” організаторів, учасників та гостей святкування в ресторані “Гуцульський двір”, яка тривала до пізньої ночі.

Учасники цієї знаменної зустрічі роз’їхались по своїх домівках, приємно розчулені з побаченого і почутого, збагачені новинами та цікавою інформацією, напоєні прадідівським піднесеним духом, повні натхнення та різноманітних ідей, що втілюватимуть у своєму житті та науковій чи громадській праці, адже лемки відроджуються, гуртуються і заявляють світовій спільноті про себе на весь голос: «Лемки жиют, Лемки сут».

На фото: академік Микола Мушинка і голова Житомирської обласної організації ВУТ "Лемківщина" Ярослав Теплий