Центр повіту

Центр повітуЗ книги Юрія Гайди «ТУРКА – НОВА СТОЛИЦЯ БОЙКІВЩИНИ. ТУРИСТИЧНИЙ ПУТІВНИК».
Хоча Турка була приватним містечком, одначе мала магдебурзьке право. Керував нею магістральний уряд, до якого входили війт, асесори і радні. На чолі міста стояв президент, якого обирали всією радою.

Буде в нас коровина та ще якась одежина

Буде в нас коровина та ще якась одежинаШвидко спливає час. Ось уже минуло більше 57 років з часу передостанньої хвилі депортації етнічних українців, яка відбулася в 1951 році. Тоді згідно з договором між СРСР і Польською Республікою про обмін ділянками державних територій з містечка Нижні Устріки та 35 сіл Нижньо-Устріцького, трьох сіл Стрілківського та чотирьох сіл Хирівського районів Дрогобиччини було депортовано...

Чудо бойківської Богородиці

Чудо бойківської Богородиці У храмі Вознесіння Господ­нього, що в селищі Брошнів-Осада Рожнятівського ра­йону на Івано-Франківщині, вже рік зберігають оновлену копію Ченстоховської Пресвятої Діви.

БЕСКИДСЬКЕ ЗЕМЛЯЦТВО. Візитна картка

Бескидське земляцтво
Регіональне міжрайонне лемківське товариство
«БЕСКИДСЬКЕ ЗЕМЛЯЦТВО»
Постійна адреса: www.beskydy.lemky.com

Маловідома сестра акції «Вісла». Дещо про вигнання бойків

Маловідома сестра акції «Вісла». Дещо про вигнання бойків ХХ століття було щедрим на депортації, метою яких було позбавлення українців домівок, асиміляція, знищення регіональної самобутньої культури. Депортація під час війни та після її закінчення - це насильне переміщення загалом понад мільйон українців. Сьогодні більшість з тих подій, також завдяки праці наших українських істориків з Польщі, задокументовано, проте є ще події, які треба розкрити. До них належить депортація 1951 р., понад 30 тис. мешканців західної Бойківщини.

Пранащадки Захара Беркута

[code][/code]Пранащадки Захара БеркутаЯкщо Ви думаєте, що наші пращури жили прозаїчним життям, їдьте на Бойківщину. Найстарші бойки ще пам’ятають те, що вже давно загубила решта України. Був у нас ще один такий унікальний регіон – Полісся. Тільки після Чорнобиля його відвідувати не рекомендують. Бойківщина ще здатна втамувати нашу спрагу за джерельною водою і чистим повітрям. Хоч тут не купиш яскравих сувенірів, як в Яремчі чи Коломиї, і тут не відчуєш себе туристом, якого всюди намагаються “розкрутити”. Мабуть, в цьому і є урок подорожей на Бойківщину – справжнє не продається.

Сторінки історії Товариства і музею "Бойківщина"

Після розвалу Австро-Угорської імперії Галичина потрапила під панування Польщі. З перших років польської окупації свідомо велась насильна полонізація українських земель. Одним з важливих районів, де тривалий час реалізувались плани асиміляції, була велика територія Бойківщини і це не могло не викликати спротиву української інтелігенції.