на початок

Щезованє русинох (лемкох) у мадярскей (у Черехату и Землинских горох) 2

Продовження


Погляди до рускей прешлосци

Щезованє русинох (лемкох) у мадярскей (у Черехату и Землинских горох)


Частина 2


У Филкегази грекокатолїцка парохия основана 1661. року, а матрикулни кнїжки ше водза од 1783. року. У валалє руске жительство жило 100 роки пред тим як ше Руснаци населєли до Коцура. У околини того валалчика єст надосц мали месточка котри филияли парохиї Филькогаза у котрих жиє грекокатолїцке жительство. Од тих 16 местох спомнєме лєм Физер, Физеркомлош, Радвань, Гологаза, Палгаза и Нїри.

У Филкегази мали зме нагоду у єдним обисцу стретнуц штири поколєня. Найстарши медзи нїма Андри Лешко, народзени 1896. року. Вон у своєй бешеди зачувал елементи найстаршей бешеди – лемковскей, рускей. Його дзивка Анна Лешко, одата за Михала Бодроґдаиа, народзена 1919. року, уж бешедує по словенски, односно як вона трима – нє по руски. У истим обисцу и їх наймладша дзивка котра уж нє зна бешедовац по словенски, алє бешеду дакус розуми, а ту и єй дзеци котри словенску бешеду „дзеда” и „старого дзеда” нє розумя.

Щезованє русинох (лемкох) у мадярскей (у Черехату и Землинских горох) 2

Пред обисцом Лешкових у Филкегази 1988. року. Др Иштван Удвари, други з лївого боку


Як илустрацию тих пременкох бешеди най послужа тоти даскельо лемковски слова:

Молода – млода; молоди – млоди; робити – робиц;
Гуторити – гуториц; артувати – жартовац, шалїц ше;
Забувати – забувац; обiд – обед (полудзенок);
обiдати – обедовац (полудньовац);
жати – жац; корова – крава; молоко – млїко;
сино – шено; жито – раж; пшениця – жито;
терти – трец; воз – коч;
вивк – фаркаш; лиска – ровка; вiвця – барань

Комлошка, Огута, Надьгута, Рудабанячка
, значи як и велї нашо валали – чувала и зачувала себе од вонкашнїх вплївох дзекуюци тому же була у „шлепей улїчки” лєбо Богови за хрибтом. Значи, так є затрацена як и Бараконь лєбо по руски „Бара за конї”, як и Ирота, Кань и велї други валали того краю дзе ше нашо людзе пред 250, 300, 400, та и вецей роками претримовали.

Стоїм опрез „хижочки старей”, музея у Комлошки.
Сцели зме цо вецей дознац о Музею, а информатор Марґита Дробнякова:

– Но та, то барз давно. Ищий наши стари ту жили, а ищий я ту шье народила у тей хижи. Ми ту жили дакеди... Так зме си справили та тераз у тамтий, новий, жиєме. А ту є єна кобилка нука – а прото є пак вжали. Про кобилку...


Бешеда нашей собешеднїци тиж була розлична од потерашнїх. Вона глас „и” вигваря широко (як глас е), подобне нашим Українцом. И у вигваряню и словнїку ше розликовала од скорейших наших собешеднїкох. Сцели зме дознац як вони свою бешеду наволую, за котру ю тримаю, односно яке єй власне спознанє о себе и бешеди и ґy котрому народу припадаю. Одвити були неодредзени, конфузни.

– Но та, што я знам! Так повидаю же то таке словенске, чи словаку... Што я знам же... Так бешьидовали, удян як я тераз, так бешьидовали и други у валалє... Ми так повидаме – по руски...

Вошли зме нука до хижи-музею.

– Ту є тото што зме лошки на ньго клали. То таки тартов... Ту є миска, а ту горнята, што на молоко було. Вец машина (шпоргет). Вельки пец „кеди зме хлїба пекли – ту зме клали огня”.
– Значи, зоз самей хижи, од нука, ше топело до пеца и кед ше пекло хлєба:
– Иґeн, так, так...
– Цо вам тото на самим пецу?
– Вашало.
– Цо там за буджаком?
– Гуркатето...
– А як ше то вола по вашим, по руски?
– Ми лем так повидаме же „гуркатето”.
Од стварох у хижи 56-рочна нина Mapґитa Дробнякова нам начишлєла тоти:
– Постïй, перини, заголовки, нука солома (часц посцелї – коруна) корунова постїй, карсцейки при постїї, комовт, образи, на образу Христос є зоз синочком, шята пречиста што у Повчу же шьа зявила, но пак то швичке сут – то кед гмарне, та звикли запалити, бо то пошьячени. То лада и „шьдїли” на нї.
На муре вишела стародавна фотоґрафия дзивкох котри мали 13-14 роки. Замодлєли зме собешеднїцу же би нам описала як дзивки пооблєкани.
– Мали ранцошки, кабати, ай фартухи. На ногох мали топанки. Власи на єден варкоч плели.
Попатрели зме на кудзель.
– То кудїй була, а так зме на ню шьадли, а так зме пряли. Ходили зме на прядки, а так зме пряли...
– Кед сце ходзели на прадки, там сце и шпивали – зaшпивaйцe нам даєдну.
– Яй, та нє знам добри шьпивати. Не знам шумнї шьпивати, та...

Широка є там водичка,
узки на нєй мостик.
Не идз тамац, моя мила,
бо спанєш до води.

Не спанєм, не спанєм
я до тей широкей води.
Ранє спанєм, моя мила,
с тебом до любости.


Щезованє русинох (лемкох) у мадярскей (у Черехату и Землинских горох) 2

Русински културни дом у Комлошки 2010. року


За прейдзени 20 роки, обставини ше цалком зменєли. Мойо путованя у тим краю ше одбули пред 20, 25. рокома (1985-1990). Лєм у Комлошки ище и нєшка єст людзох зоз славянску, тотску лєбо нє мадярску бешеду.

До Черегату присельовало руске жительсто у 14, 15, 16 вику. Обєдиньовала их лєм православна, а после грекокатолїцка церква и руска вира. Мучень и Ґерембель зме з тей нагоди нє анализовали, алє треба знац же Мучень бул єден час єдна з найвекших грекокатолїцких парохийох у Мишколцким еґзархату. Мучень населєни од бивательох Дивеню з Ґемерского комитату, жительство сцекало од реформациї. З вецей жридлох дознаваме же ше у тим чаше народ зоз Польскей (Лемки), «гарнул як вода». Селянски нємири у Польскей и нємилосердне одношенє польскей шляхти спам поданїкох, як и велька латинизация, реформация и процивреформация тиж були причина сцеканя и висельованя руского жительства зоз Карпатох и своєй Лемковщини.

Щезованє русинох (лемкох) у мадярскей (у Черехату и Землинских горох) 2

Черегат високоровнїна над Мишколцом


Понукнута часц карти на анализу од сиверу по юг и з востоку на заход залапя дакедишню руску жем. У нєй жил руски народ од споконвику, алє уж пре спомнути войни за мадярски престол и вирски войни висельовал спод польскей власци до мадярскей жеми, а сцекал и на з Турками завжати жеми. Бул ту и жил, збивал ше до громадох, черал свою бешеду, жичал вецей розумлїви слова, а мушел ше ровнац и спрам власци, и розумиц ю, алє и слухац док було можлївосци материялно и духовно отримац ше под власним нєбом. Кед ше обставини погоршали, драга водзела на юг, глєдац надїю под цудзим нєбом.

Велї стотки роки Черехат и Зємплински гори були дом наших заєднїцких предкох. Ищє пред сто роками, наприклад у Черехату и його околини, котри остал у составе Прешовскей епархиї було коло 200 филияли у вецей як 20 грекокатолїцких парохийох.
„Черехат давен-давни дом вецей дзешаткоx рускиx валалоx и валалчикоx. Вон зоз своїма людзми наш род и нашо родзинство. Ту жию потомки нашиx заєднїцкиx предкоx. Нащивел сом лєм єдно число з нїx. Вельо сом шицкого дознал и зрозумел. Спознал сом їx и нашу терашню и нашу наиxодзацу судьбу. Пресельованє Русиноx/Руснацоx предкоx до вичносци и нєставанє за свой власни род, за свой карпатски и спозакарпатски народ.

Ту у тим краю цудзинци скравали судьбу Русином-Лемком, нашим заєднїцким предком и їx потомком, а власна „освидомена и просвищена“ интелиґенция виxовйована и виxована у державотворним дуxу ганьбела ше пре свой род. Намагала ше висцерац єй власне паметанє о себе. З ґенерацию на ґенерацию и з поколєня на поколєнє сцеране народне паметанє. Нєшка – шведок рускосци лєм Церкви зоз иконами и префарбенима подписами, церковни мелодиї, шпиванє и священїцки ризи!

Вельо було руского жительства у Череxату пред сто роками на терашнїм подручу сиверней Мадярскей. Рушаюци од сиверу, то нєшка вельочислени городи, валали и валалчики. Призначуєм и тоти на юговосточней високоровнїни Черехату и южниx грункоx Букка. Алє лєм тоти у котриx було вецей як сто грекокатолїцки души. То:

Кань (160), Перече (202), Бузита (160), Бутош (111), Ґарадна (242), Радвань (120), Гернадвече (366), Xомроґд (463), Гангач (186), Яношд (105), Монай (167), Ньомар (134), Сиксо (367), Томор (146), Алшоґадь (300), Саразкик (362), Ґадна (342) Абауйлак (160), Ґадьвендиґи (132), Ґадьапати (112), Фелшовадас (562), Нїшта (148), Чобад (152), Инанч (107), Абауйсолнок (338), Шелєб (356), Фелшожолца (576), Арнот (171), Ґерембель (1020), Гейочаба (370), Малї 105), Гейокерестур (389), Еґер (Яґер) (120), Емед (340), Сакалд-Муxи (226), Мишколц (1667), Пелецеш (337), Мучень (1216), Еделинь (167), Суxакало (305), Шайопалфала (550), Шайовамош (400), Шайопетри (693), Шайосегед (403), Надьчеч (225), Керем (145), Шайоорош (160), Абод (562), Ґалвач (180), Саллона (120), Айфалучка (602), Ирота (331), Ракаца (600), Торнабараконь (137), Ракацасенд (196), Торнагорвати (198) Висло (260).


Медзи начишлєнима валалами руски коренї запаметани лєм у Ироти, Мученю, Ґерембелю и Гейокерестуре. Донєдавна лєм вони мали свойо русински самоуправи и споминали своїx рускиx предкоx. Нєшка уж єст вельо вецей парохиї и валали дзе основани русински самоуправи” – призначне у репортажи „Мриї Карпатски и Черегатски” публицисти М. Жироша.

Щезованє русинох (лемкох) у мадярскей (у Черехату и Землинских горох) 2

Памятни криж при рики Гейо у Гейокерестуре.

У Гейокерестуре збудовани велїчезни памятни криж, котри запатрени на Дуклянски преxод, дзе и одкадз, спрам валалскей традициї, їx предки пришли и прешли през Карпати и ту ше удомели пред штиристо-тристо роками.
*
До Черехату приселєл национално нєосвидомени народ, нє залапел го власни национални препород. Обєдиньовала го лєм грекокатолїцка церква, котра нажаль, ту у Мадярскей нє остала руска, алє постала Мадярска, та и приселєнци асимиловани. (Спрам попису жительства зоз 2001. року у Мадярскей евидентовани даци вецей як 1100 Русини, найвекше число з нїх приселєнци зоз України после розпаданя Совєтского Союзу, бивателє Комлошки и других местох Мадярскей. Спрам Шематизма Гайдудорожскей епархиї и Мишколцского еґзархату зоз 1982. року у Мадярскей було коло 230 000 грекокатолїкох, коло 200 парохиї и вецей як 600 филияли.)
Виселєнци и зоз тих крайох, зоз пременєну лемковску бешеду, котру преучовал др Питер Кирай зоз Будапешту, одселєли ище до южнейших крайох южней Угорскей, до Керестура и Коцура. Зоз тей премемєней бешеди створели свой литературни язик, алє под вплївом свойого грекокатолїцкого священства и вязи зоз Мукачевску епархию и културну активносцу охранєли свою руску националну свидомосц.
*
Цо ше случело з Лемками у Габзбуржскей и Австро-Угорскей монархиї, Мадярскей медзи двома шветовима войнами и у НР Мадярскей од 1945. року по 1990. рок?
После препасци Галицко-Волинскей держави руски народ у Галичини и Лемковщини под власцу Полякох и Мадярох. Од 1772. року Галичина и Лемковщина у составе Габзбурскей Монархиї, а од австро-угорскей єднанки 1867. року Лемки нєшкайшей Словацкей, Мадярскей и Закарпатя у составе Мадярскей.

Русини (Лемки) автохтоне жительство Карпатох, односно Лемковщини. Зоз додзельованьом рускей жеми мадярским феудалцом з династиї Анжу, приходзи до звекшаного експлоатованя и латинизованя руского (православного) жительства. После турецкого забераня стреднєй Мадярскей и войнами медзи Австрию и Трансилванскима князами за престол у Мадярскей, приходзи до велького материялного страданя и сцеканя руского жительства на турецке. Источашнє з латинизованьом (католїченя) руского (православного) жительства у Польскей и Мадярскей звекшане сцеканє и пресельованє руского жительства до южнєйших крайох, устрави на нєшкайшу територию сиверней и сиверовосточней Мадярскей. После Револуциї 1848. року, а окреме после 1867. року приходзи до «державней програми стваряня єдинственого мадярского народу» котра ше витворйовала прейґ злїваня (мадяризованя) нє мадярского жительства.

Препородни рух Русинох (Лемкох) очолєни з Александром Духновичом и Адолфом Добрянским у Габзбуржскей и Австро-Угорскей Монархиї после Першей шветовей войни постал «мертви», односно нє поспишел препород при населєних Лемкох (грекокатолїкох) у трианонскей Мадярскей. Новостворена Чехословацка держава з Подкарпатску Русю мала свою политичну, економску и националну розвойну драгу. Свою розвойну драгу витворели и ми Русини/Руснаци у кральовини Югославиї.

Русини Лемки жителє трианонскей Мадярскей уж за прейдзени час (1867-1921) часточно асимиловани, нє змогли моци у новей держави национално ше орґанизовац и витвориц свойо национални права. Грекокатолїцка церква св. Оца Миколая зоз Марияповчанским василиянским манастиром своєчасово була бастион рускосци, а Гайдудорожска грекокатолїка епархия оживотворйовала державну националну политику и зоз пременку церковного обряду на мадярски, друкованьом церковних кнїжкох з латиницу, а после лєм по мадярски – народ поступнє унапрямовала на заєднїцки живот зоз мадярским жительством.

Щезованє русинох (лемкох) у мадярскей (у Черехату и Землинских горох) 2

На крижней драги – кадзи Руснаци? Др. М. Мушинка, М. Жирош и М. Мушинка, фото 1988. року


Национални меншини нє були актуални анї у НР Мадярскей. Мадярска ше тримала як держава єдинственого мадярского народу. До нєсподзиваня пришло аж после розпадованя Совєтского Союзу и стваряня демократичней Мадярскей. Нєсподзивано ше зявели меншински вимоги и «препородзени-народзени» вецей як дзешец национални меншински орґанизациї. Нєшка у Р Мадярскей исную шлїдуюци 13 Вседержавни меншински заєднїци: болгарска, горватска, єрменска, сербска, ромска, польска, румунска, словацка, українска, греческа, нємецка, русинска и словенска.

ОСТАЛИ ЛЄМ ШЛЇДИ ОД ЛЕМКОХ У ЧЕРЕХАТУ


Остали нєшка лєм шлїди од Лемкох у Черехату и Земплинских горох. Ище и нєшка кажди дакедишнї руски валал украшую здания Грекокатолїцких церквох зоз прекраснима иконостасами. Правда, терашнї церкви вимуровани з каменя и цеглох, алє у даєдних зачувани образи и часци иконостасох зоз скорейших древених церковох. Своєчасово Черехат бул богати зоз древенима лемковскима церквами.

На фотоґрафийох зачуване и традицийне лемковске будовнїцтво, хижи за биванє, гумна, сипанци (гамбари), хлїви, кармики... О своїх предкох и їх вири шведоча поставени древени и муровани крижи (хрести) у валалох и хотарох, та и вирезани на щитох и намальовани на хижних мурох. Попризначоване и народне паметанє о себе у духовних и народних писньох, приповедкох, колядох, винчованкох, присловкох...

У паметаню, а и часточнє описани и крачунски и вельконоцни обичаї, питанки и свадзби з богатим ритуалом, дзивоцки сходи, кирбаї... Як и традицийне обрабянє лєна и конопи. Шицко тото дакедишнє руске, лемковске, цо створене и пренєшене терашнїм поколєньом, нєшка постало народне, мадярске.

Щезованє русинох (лемкох) у мадярскей (у Черехату и Землинских горох) 2

Иконостас у Грекокатолїцкей церкви у Бактакику
Древени щит хижи зоз хрестом у Ироти


Нє дзечнє ше забуло мацеринске слово. Нє було будительох и препородительох, або пребудзени «будителє» видзели щесце своєй пастви и народу лєм под охрану иснуюцого пана и сполнююци його дзеку, сами здобували похвали и припознаня, а народ злучовали зоз своїм стредком, котри уж нє бул руски.

Сцерали, сцерали и висцерали народне паметанє!

Жил у Черехату и Землинских горох руски народ алє щезнул!!!

Правда, у дзепоєдних мурованих церквох стоя твардо зацагнути дротованци и чуваю их од руйнованя.

Стотки и стотки грекокатолїцки церкви и нєшка активни! Потомки давних руских приселєнцох ище и нєшка барз побожни. Затримани у Церквох восточни обряд. Шицко лєм цо нє як и у наших Церквох у Бачкей, Сриме и Славониї. Розлика лєм у тим, же нєшка потомки дакедишнїх Русинох (Лемкох) у Мадярскей у Грекокатолїцких Церквох казанї слухаю, шпиваю и Богу ше модля по мадярски, а за себе гуторя же су Мадяре.

Ище пред 20-25 роками кед сом блукал по Черехату и Земплинских горох, цо и нєшка дзечнє робим, пренаходзел сом бешеднїкох з руским мацеринским словом. Алє уж и теди нє знали цо су за народ, одкадз ше ту нашли, ґу котрому народу припадаю и як ше волаю. Черехатских Русинох (Лемкох) мадярски панове найчастейше тримали за «Тотох», у значеню слова «нє Мадяре».

У тим краю руске жительство жило од кеди ше памета. Таке жительство рускей вири, тераз су грекокатолїки, зоз окраїска нєшкайшей Польскей, наприклад до Ракаци насельовал и мадярски краль Бела IV (1235-1270). То нє случайно, бо з Києвску Русю и Галицко-Волинским князовством своєчасово исновали кральовски родзински вязи, а часто були орґанизовани и кральовски мадярски воєни походи же би Галичину приключели ґу Мадярскей.

Щезованє русинох (лемкох) у мадярскей (у Черехату и Землинских горох) 2

Дакедишня древена церка уАбауйсолноку
Зачувана древена церка зоз Мандоку пренєшена до СКАНЗЕНУ у Сентандреї


У ХIV, ХV, ХVI вику за «Тотох» у мадярским кральовстве тримани шицки Славянє, та и Серби и Горвати. На найстарших мадярских картох Горватска зоз Славонию наволана «Тоторсаґ». У тедишнїм чаше мало хто розликовал и сцел розликовац поданїкох, окреме правиц розлики медзи римо-католїками, греко-католїками и протестантами, односно Русинами и «Словаками». Тримало ше же «Тоти», найзаостатши, роботни, худобни, нєписмени и нєкултивовани народ, котрих ше мадярске духовне и державне панство «поднїмало» култивовац у своїм духу. Наприклад на попису жительства 1880. року у черехатских валалох єдно число жительох ше ище вияшньовало за Русинох, односно же им мацерински язик рутенски.

Чудне, алє правдиве, же ше у Черехату одомашнєна назва «Тот» и за Русинох и Словакох и же, нє уходзаци до розгранїченя жительства, бо мали постац Мадяре, (а народ вше менєй знал о себе и своїм походзеню, о тим их нїхто нє учел) тото «замишательство» донєдавна хасновала словацка меншинска орґанизация у Мадярскей и ищє пред 30-40 роками, наприклад у Комлошки, Шатораляуйгелю, Рудабанячки и велїх других местох запровадзовала виучованє словацкого язика у школох. Нєшка у велїх «тотских» валалох Черехату ожил русински грекокатолїцки дух, основани русински меншински самоуправи, оживює хорске и жридлове шпиванє баржей ше пестую народни и церковни обичаї и инше.

СЛОВО НА КОНЦУ

Русини/Руснаци после Першей шветовей войни у Югославиї створели свой литературни язик котрому основу творел мацерински язик векшини жительства. Грекокатолїцка церка Крижевскей епархиї затримала обряд на руским (церковно славянским) язику. Церква була вєдно з народом, подпомагала му културни и национални розвой. Основана национална културна орґанизация „Просвита” (РНПД) котра прейґ своїх филиялох, читальньох и дилетанских дружтвох: кнїжкох, учебнїкох, календарох, новинох и аматерскей театрлней дїялносци розвила културну и националну свидомосц свойого народу. Русини у бившей Югославиї, односно Сербиї витворели свой реґионални национални идентитет, свою окремносц и специфичносц, алє при єдному числу и єдносц з матичним українским народом.

Русини Лемки у Мадярскей после Першей шветовей войни нє змогли моци ше национално орґанизовац. Держава запровадзела школи на мадярским язику. Грекокатолїцка церква пременєла литурґийни обряд на мадярски язик, нє розвивала руски алє мадярски дух и поспишела асимилованє руского грекокатолїцкого жительства. Народ остал у истей вири алє страцел свойо мацеринске слово, националне чувство и щезнул, скапал. Най би тот приклад бул поука за шицких нас. Требали би зме ше задумац над судьбу вецей як 250 тисячи потомкох дакедишнїх Русинох-Лемкох у Мадярскей. Запитайме ше, чи нє иста судьба очекує и других Лемкох кед ше им з литурґийним язиком знєважи мацеринске слово лєбо ше им онєможлїви витворйованє комплетного реґионалного идентитета з правом ученя и хаснованя мацеринского язика и шицких других етничних прикметох здобутих пре виковну оддалєносц од матичного ядра.

Жирош Мирон,
публицист,
член Наукового товариштва «Т. Шевченко»
за Стредню Европу
скачать dle 11.1смотреть фильмы бесплатно
 
2004-2013 © Lemky.com - не несе відповідальності за зміст інформації, що розміщується користувачами ресурсу.