Лемківському Великодню передував йому Великий піст (40 днів).

В цей період припинялися забави, обмежувалося споживання їжі. Дорослі і діти ходили до сповіді, щоб «очиститися» від гріхів і зла. Саме в цей час лемки дбали про обновки в одязі. Старші дівчата збиралися в одній із хат і виготовляли паперові квіти для оздоблення іконостасу в церкві та прикрашання своїх хиж.

Найсерйозніші приготування до Великодня починалися з Квітної неділі. У цей день святили «багнітки» - гілки верби, їх зв’язували скрученим льоном, щоб газдівка трималася купи. Освяченим багніткам надавали великого значення, їх тримали за образами, бо вони мають чудодійну силу. Ними виганяли на Юріїв день перший раз худобу в поле; вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була і плідна; димом від запаленої багнітки скурювали хижу від пропасниці; її підкладали під кути новобудов; під час бурі палили, щоб таким способом вигнати нечистого з комина. royalescortclub.com

У Великоднім тижні лемки садили трохи комперів (картоплі) і сіяли трохи зерна, щоб був добрий урожай. Чоловіки наводили порядок на обійстю. Жінки - в хаті. Лемкині заздалегідь готувалися до печення бабок і пасок. У Велику середу вони несли до свого єгомосця освячувати (молитвати) муку і яйця, з яких мали пекти паски. Частину цих продуктів залишали на плебанії.

Пекли паски, переважно, у Великий четвер. У цей день не можна було нічого і ні в кого позичати, бо це роблять тільки «босорки» (чарівниці). Дуже важливо було, щоб паска вдалася - лемки вірили, що від того залежала доля сім’ї: якщо паска добре виросла - то вся сім’я доживе до наступної паски; якщо тісто западеться - то хтось з родини вмре в цьому році; якщо паска потріскає - когось чекала смерть; якщо завалилася на бік - можна було сподіватися пожежі.

Великодня п’ятниця для лемків була святом. Це був день великого посту. По всій Лемківщині в цей день не дзвонили в церквах, а тільки били у дерев’яну або залізну дошку (клепало). Це робили і в Страстний четвер на відправі, у перервах між читаннями 12-ти Євангелій.

У суботу жінки і дівчата готували крашанки і розписували писанки, що вимагало неабиякого таланту і навичок. В залежності від кількості цибулиння отримували різні відтінки - від світло-цегляного до темно-каштанового. Широко використовували натуральні барвники: жолуді, шишки вільхи і ялини, засушені квітки шафрану, сік з ягід бузини, ожини чи столового буряка. Писанки перед фарбуванням воскували (писаком, наповненим розтопленим воском рисували орнамент на звареному яйці, а потім занурювали у холодну фарбу). Після усунення воску на фарбованому яйці залишається білий орнамент. Хлопці готували «сикавки», щоб у понеділок обливати дівчат.

Паски святили на Лемківщині перед світанком Великодня. Господар в льняній плахті ніс три величезних паски, а господиня - кошик з сиром, маслом, бриндзою, ковбасою, м’ясом, цвіклями , сіллю, яйцями, хріном та ін. Після ранкового Великодного Богослужіння кожна сім’я старалася якнайшвидше повернутися додому. Зі свяченим обходили все обійстя, “жеби одогнати всяку біду”. З радісним «Христос Воскрес!» входили в хату. Тоді вся сім’я сідала снідати. Першим їлося на Великдень свячене яйце, яке ґазда теребив і розрізав на стільки частин, скільки було членів сім’ї, подавав на свяченій пасці кусочок яйця і кожному урочисто промовляв: «Христос Воскрес!». Лише після цього починали сніданок.

Великдень святкували вдома, в гості ніхто ні до кого не ходив (за повір’ям - щоб не занести до чужої хати біди, щоб не согрішити). В наступні дні лемки ходили в гості і приймали в себе родину. Дочка, яка була в невістках, відвідувала батьків і приносила їм свячених писанок. Хресні мами (нонашки) обдаровували писанками своїх похресників. Дівчата дарували писанки хлопцям.

У Світлий понеділок хлопці обливали дівчат водою (аби корови добре доїлися).

Протягом трьох днів Великодня хлопці від полудня до вечора видзвонювали, сповіщаючи землі і небу про Христове Воскресіння.
Третього дня Великодніх свят після обіду церковна процесія йшла на цвинтар посвячувати гроби. Священик відправляв панахиду за всіх усопших і разом з дяком обходив всі могили. За це люди грошей не платили.

Великодня радість тривала не лише до Провідної неділі, а майже до Зелених свят.