---

Цінність втраченого усвідомлюється з плином часу. Тепер, по стількох роках від виселення етнічних українців з території Польщі, після обнародування багатьох страхітливих фактів, через призму цих подій можна якось об’ємніше збагнути, яка жахлива трагедія сталася з українським населенням на Закерзонні.

Скоро знову будемо згадувати про початок Великої депортації етнічних українців 1944-1946 років. Знову будуть чергові укази, постанови, ухвали та рішення наших високих можновладців, будуть чергові передвиборчі обіцянки про прийняття чергової антинародної версії багатостраждального та довгоочікуваного Закону про депортованих етнічних українців з території Польщі. Але, як показує час, лише висока любов і повага до своєї маленької Батьківщини, до своїх батьків, як живих та тих, що відійшли у вічність, є тим животворним проявом людського духу, дякуючи котрому не вмре, не загине наша пам'ять.

Вже не перший рік на Івано-Франківщині активно діє регіональне міжрайонне лемківське товариство «Бескидське земляцтво», яке очолює Юрій Марканич. В розмові зі мною він зазначив, що "своє завдання бачимо у збереженні і розвитку культурних надбань, традицій народного побуту етнічних українців, депортованих з території Польщі, їх популяризації серед громадськості. З цією метою проводимо різні тематичні заходи, як традиційні народні святкування, виставки, конференції, фестивалі. Прагнемо відтворити нашу історію і культуру, зібрати відповідні матеріали для увічнення пам’яті про нашу велику трагедію. Створено бойківсько-лемківську музейну кімнату в Смт Брошневі-Осаді. Відвідуємо й впорядковуємо могили предків, організовуємо поїздки по історичних місцях Лемківщини, Надсяння і Західної Бойківщини, що на теренах Польщі. Беремо участь у традиційних для них релігійних святах тощо."

У кожного в житті - своя Хресна дорога. Дорога до Христа, до усвідомлення життєвих цінностей... І дорога до свого... Хреста.



Прекрасною традицією товариства стало встановлення Хрестів Пам'яті жертвам депортації на місцях українських церков та цвинтарів Закерзоння, що є вшануванням пам’яті краян, які знайшли вічний спокій у своїй прабатьківській землі. На мій погляд, це є ще і своєрідними знаками, які вказують, де були українські села, і де закопані в землю сотні українських селян. З 2007 року поставлено Хрести Пам'яті у селах Присліп-Криве, Струбовисько, Ветлина. Тепер настав час сіл Смерек та Довжиця.

Дивлячись на сивочолих літніх людей, котрі зібралися 21 серпня на цвинтарях Смерек та Довжиці Лісківського повіту, що у Польщі, розмовляючи з ними, якнайвразливіше відчуваєш і розумієш, що їх силою викинули зі своїх хат, вигнали за рідний поріг, що вони втратили свою батьківщину...



Силами учасників делегації, що прибули з України, на цвинтарях були зібрані два п'ятиметрові трьохраменні дубові хрести, котрі в розібраному вигляді були привезені, хоч і з великими труднощами при перетині державного кордону, з України. До виготовлення Хрестів було долучено багато людей, серед котрих варто відмітити Павліну Погляд з міста Долини, що на Івано-Франківщині, що надала фінансову підтримку у придбанні матеріалу для їх виготовлення.



Святу Літургію при встановленні Хрестів відслужив о. Михайло (Залєський) (парох с.Майдан Лисецького деканату Тисменицького р-ну Івано-Франківської області, керуючий господарськими справами Івано-Франківської єпархії УГКЦ, Україна) у співслужінні з отцем д-ром Мироном Мирославом Михайлишиним (Перемишльсько-Варшавська архиєпархія, Польща), о. Вітольдом (Левицьким) – парохом Церкви Серце Ісуса-Серце Марії, м.Долина, Івано-Франківської єпархії УГКЦ, Україна) та сотрудником цієї ж церкви о. Ігорем (Грибовичем).



В с. Смерек, після Святої Літургії, присутні мали можливість послухати спогади людей, котрі народилися в цьому і в навколишніх селах, і були виселені як на схід, на Україну, так і на захід, на землі одзисканє. Багато інтересного почули і від бескидської берегині Катерини Русин, народженої в сусідньому селі Струбовисько. Були присутні насильницьки виселені та їх нащадки як з України, так і з Польщі (місто Щецінек коло Білого Бору, Кошалінського воєводства, велике спасибі організатору делегації Ярославі Гуданич з дому Марканич), а також родина Дибайло, що зараз проживає у м. Тонгерен, провінція Ле Бург, Бельгія. Батьки Гані Дибайло, з дому Шпинди, були виселені з с. Воля Петрова Сяноцького повіту, а професорська сім'я Богдана Дибайло була змушена виїхати з окупованого Львова у 1943 році.



Прекрасні краєвиди вічнозелених Бескидів відкрилися присутнім при встановленні Хреста пам'яті у с. Довжиця. Дякуючи ентузіазму та старанням уродженця Довжиці, а тепер жителя сусіднього села Ветлина, справжнього українського патріота Івана Годованця було упорядкована та огороджена територія цвинтаря та територія, де колись стояла знищена українська церква. Також на території цвинтаря було встановлено пам'ятний знак-стелу, на котрому викарбувано не тільки прізвища односельців, котрі проживали тут до депортації, а й карта-схема розташування їхніх родинних обійсть.

Після закінчення Святої Літургії, отець д-р Мирон Михайлишин звернувся до присутніх гостей з Житомира – Валентини та Ярослава Теплих, відомого дуету "Червоне та чорне" з проханням заспівати українську пісню. І до небес, над плаєм, над горами, до щему в горлі, вперше за більш чим 60 років, полинули прекрасні пісні України. Незабутній момент, незабутні враження…



Наступного дня, 22 серпня, у сусідньому містечку Балигрод відбулося урочисте відзначення 180-річчя Церкви Успення Матері Божої, зініційоване Товариством з врятування цієї Церкви у Польщі та "Бескидським земляцтвом" з України. Багато людей і сил було долучено на виведенні цього прекрасного пам΄ятника сакральної культури з консервації і піддання його реставраційним роботам, котрі продовжуються і донині. У специфічних умовах рестарації було проведено урочисту Святу Літургію вищеназваними в статті священиками, до яких долучилися і інші представники як римо-католицької, так і греко-католицької, церков.



Після урочистостей у церкві, в приміщенні глядацької зали Центру культури міста Балигрод відбувся святковий концерт, в котрому виступили дитячий ансамбль "Маленькі бойки" з смт Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області (керівник - Наталія Шпак), ансамбль народної музики "Дивограй" Рожнятівської школи мистецтв(керівник – Михайло Турчин),
отець Вітольд Левицький з міста Долина Івано-Франківської області та етно-фолк дует "Червоне та Чорне" у складі лауреатів Міжнародних пісенних конкурсів Валентини та Ярослава Теплих з міста Житомира.


Концерт був сприйнятий вдячними глядачами, бо всі виступи були не тільки високопрофесійними, а й високопатріотичними.

Приємно було бачити на заході і представників ЗМІ, серед котрих і "Радіо Жешув", котре регулярно і постійно висвітлює українські імпрези в Польщі.



На урочистостях були присутні також і почесні та поважні гості, серед котрих голова Світової Федерації Українських Лемківських об'єднань Володимир Ропецький, голова Рожнятівської РДА Івано-Франківської області Роман Новицький, голова Брошнів-Осадської селищної ради Володимир Борович, голова управи в Сяноці Об'єднання Укранців у Польщі Богдан Юрчишин, представник Перемишльсько-Варшавської архиєпархії отець-митрат д-р Стефан Батрух та інші офіційні особи.

Безперечно, урочистості по встановленню Хрестів Пам'яті жертвам депортації на місцях українських церков та цвинтарів Закерзоння та урочисте відзначення 180-річчя Церкви Успення Матері Божої вдалися.

Велика вдячність за це великому патріоту України та Закерзоння Юрію Марканичу та його команді.

Співпраця з місцевими органами самоврядування та Перемишльсько-Варшавської архиєпархією була продуктивною. Хотілося б лише побажати, щоб добросусідські відносини між Україною та Польщею не захмарювалися неприємними ситуаціями, що створювалися по відношенню до учасників цих урочистостей зі сторони прикордонної та митної служб Польщі.