Совєтські партизани нацькували німців на українську поліцію, на її місце прийшли поляки. Закрутилася спіраль вбивств. Російські агенти діяли відповідно до ретельно підготовленого плану
Стаття про переселення лемків і галичан до Сриму, Славонії і Боснії Мирона Жироша, публіциста, члена Наукового товариства "«Т. Шевченко» за Стредню Европу" (на русинській мові)
Зніми фотограф нас, допоки ми щасливі. Зніми фотограф нас, життя це справжнє диво. Допоки є ще час почати все спочатку. Самим собі на згадку зніми фотограф нас! Чотирикутник паперовий , ледь пожовтілий за роки. На нім веселі і здорові мої всміхаються батьки. Вони стоять на цім майдані, вони ще люблять цілий світ,...
Кожна доба, година розхитує позиції розсіяних по світу лемків, приспішує їх наближення до трагічної розв`язки. Чи можна знайти вихід із цього складного становища та скерувати нашу суспільність по шляху прогресу і процвітання ?
Про русинський сепаратизм, російський слід і керівну еліту Закарпаття ми порозмовляли із заступником директора з наукової роботи Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Олександром Майбородою.
Українці живуть у Словаччині скільки себе пам’ятають. А пам’ятають вони себе одинадцять віків, із тих часів, коли хвиля руських племен, подолавши Карпатські гори, покотилася долинами Закарпаття й вляглася аж попід Татрами. Географічною мовою — це шлях завдовжки 250-300 кілометрів на захід від Ужгорода. Тоді тут утворилося близько трьохсот малих і великих давньоруських поселень.
Вагомість т.зв. „лемківського питання“ у повоєнній історії українців Польщі виникла в першу чергу з того, що після проведених депортацій на схід (1944–1946) та акції „Вісла“ (1947), серед залишків українського населення Польщі саме уродженці Лемківщини почали становити дуже помітну 15–20 % групу.