Уроки двох репатріацій. У вересні 2004-го виповнюється 60 років...

Напевно, розпочну з того, що влітку 1944 року Микита Хрущов, який очолював ЦК КП(б)У і Раду Народних Комісарів УРСР, зробив спробу приєднати до території України Підляшшя, Холмщину, Надсяння. Було складено навіть карту Холмської області. Однак Кремль відкидає ці пропозиції, оскільки вже було сформовано інше бачення повоєнного облаштування Європи.

Українські маргіналії

До маргінального відносимо автохтонне або здавна компактно згруповане населення територій, громадське життя яких зза державних, або інших (адміністративних, економічних, конфесійних) перепон певний час проходить поза основним етнічним масивом. Маргінальні етнічні спільноти і історично, і в перспективі національного культурного відродження є важливою складовою часткою свого народу як в метрополії – державі, так і в усьому світі...

Чи житиме українське слово на Берестейщині?

[code][/code]Презентації книги “До тебе, світе” вже відбулися у Києві, де вона вийшла в Українському центрі духовної культури, і Луцьку, адже з Волинню багатьох авторів її пов’язують життєві й творчі стосунки. Та, звісно, не могли обійтися без такої презентації в обласному центрі того краю, про який промовисто говорить підзаголовок антології: “Українська література Берестейщини”

Закарпатські лемки – наука чи політика?

На початку листопада минулого року в Перечині проходила Міжнародна конференція, присвячена проблемам лемків. Історики, етнографи,краєзнавці з України,Польщі,Словаччини та Угорщини обговорювали різні питання історії, культури та менталітету цієї етнічної групи. Не обійшлося і без дискусій. Серед виступів, що викликали жваву дискусію був нижчепублікований виступ історика Дмитра Попа. У публікації збережено стиль автора.

Вірш на лемківській говірці. Василь Шляхтич

Колись лемки мандрували Не лем по Карпатах... Про них кругом вшитки знали, Гварили багато. Повідали там в Криници, Перед Франц-Йосифом, Як то лемки за границу Поплинули шифом. Ой, далеко поплинули, За воду велику. Товдиль може ще нечули Нич про Гамерику. Мож гнес вам кус оповім, Так як мі гварили - Як то предкам з Мудрикова Виростали крила.

На рідній НЕ своїй землі

Через 55 літ розлуки 80-річний Дмитро Коновицький вертав до рідного села. Знав, що хати cпалили. Знав, що церква і дзвіниця в руїнах. Але йшов з надією, що відразу впізнає, де було батьківське поле, сади і луки. Та побачив пан Дмитро на місці рідного Гільського пустку, що поросла чагарником і кропивою. З розпачем торкався стовбурів груш, яблунь, черешень — уже дикорослих. У густих травах хотів знайти бодай камінчик на місці хати — і не знайшов. Не нарікав і не плакав. Хоч би як там не було, він дожив до тієї хвилини, щоб помолитися на могилах своїх пращурів.

Операція „Вісла” – про це не можна забути!

Історія українського народу донині залишає велику кількість білих плям, особливо в період ХХ століття – період голодоморів, геноцидів, переселення та світових воєн. Однією із таких болючих тем в історії України є велика депортація українського населення з території Польщі під назвою операція „Вісла”. 28 квітня 1947 року почалася операція польського комуністичного режиму проти етнічних українців.