Правда Олександра Духновича

Лемки, бойки, гуцули…
Ці три поняття живуть сьогодні у свідомості майже кожного закарпатця, незалежно від того є він корінним жителем Краю, - від часу Білих бузьків, -
чи прихудчим Божим чоловіком, що пригобрів собі нову батьківщину, забувши про свою вутцюзнину.

Дорога до свого... Хреста

Цінність втраченого усвідомлюється з плином часу.
Тепер, по стількох роках від виселення етнічних українців з території Польщі,
після обнародування багатьох страхітливих фактів, через призму цих подій можна якось об’ємніше збагнути,
яка жахлива трагедія сталася з українським населенням на Закерзонні.

Холмщина й Південне Підляшшя 1938 року: «Як хто нівечить Божого храму...»

Польсько-українська історія ХХ ст. має багато трагічних моментів, які вимагають взаємного осмислення та вшанування. Серед «тяжких питань», які стали предметом широких польсько-українських дискусій, можемо назвати передусім польсько-українські конфлікти на Волині (1943 р.) і операцію «Вісла». Нам випадає нагода згадати про трагічні події 1938 року, коли на Холмщині і Південному Підляшші відбулася спланована акція руйнування православних храмів. Варто про неї згадати також і через те, що ці події маловідомі широкому загалу українського суспільства.

Ходіння по муках

ВЕТЛИНА.
Історія одного села,
знищеного
під час операції «Вісла»,
в особах

«Бойківщина» для всіх

На початку ХХ століття у Самборі
було дві машини:
містечкове таксі
й
авто лікаря Володимира Кобільника,
засновника товариства «Бойківщина»
і однойменного музею.

Розкол серед русинських сепаратистів Закарпаття

Словаччина – Ситуація навколо русинського сепаратистського руху на Закарпатті прояснюється, а для заангажованих у ньому – ускладнюється. У середовищі дійшло до розколу на так званих «поміркованих» русинів з табору, яким керує заокеанський професор Павло Роберт Маґочій, та «радикалів», котрі підпорядковуються православному «батюшці» РПЦ в Ужгороді Димитрію Сидору і одержують подачки від своїх московських покровителів та спонсорів.

Згарди - гуцульські обереги

Згарди (у однині "згард", чоловічого роду) - це обереги у вигляді специфічної форми хрестів, які по аналогії з християнськими, називали мальтійськими, тевтонськими хрестами. Згард - це не суто християнський хрест, хоча на них навіть бувають зображення розп’ять. Це дохристиянські обереги, до яких церква відносилася досить несхвально.Тому жінки носили згарди у вигляді нагрудної прикраси, по декілька штук, що б не викликати підозр (під сорочкою при цьому могли спокійно носити натільний християнський хрестильний хрестик), а у чоловіків були перстені з подібною же символікою. Великі згарди з розп'яттям називалися "газдівські" - тому що носили їх "газди", тобто дуже заможні і поважні люди.