Багато хто з лемків, розказуючи про свої молоді роки, не обминає споминів про переселення після другої світової війни. Комусь повезло більше – його родина відразу попала на Західну Україну, де «життя було легшим». Комусь менше – вони познайомилися із умовами праці в колгоспах на Донеччині, Луганщині, інших регіонах сходу. А потім втікали на колишні польські терени, де совєти ще не встигли побудувати суспільний лад за власними законами.
Цінність втраченого усвідомлюється з плином часу. Тепер, по стількох роках від виселення етнічних українців з території Польщі, після обнародування багатьох страхітливих фактів, через призму цих подій можна якось об’ємніше збагнути, яка жахлива трагедія сталася з українським населенням на Закерзонні.
21 серпня 2009 року о 17 годині у Національному палаці мистецтв “ Україна ” за підтримки Міністерства культури і туризму в рамках концерту закордонного українства відбудеться виставка народного різьбярства Лемківщини.
В Тернопільському обласному художньому музеї , з ініціативи міського товариства „Лемківщина” відбулася виставка „Мистецтво Лемківщини. Минуле і сучасність”.
Відгоріла, відпалала чергова, вже ХІ - а Українська Лемківська Ватра. Тобто, завершився ХІ - й Всеукраїнський фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини». Цього року він був приурочений і до 100-річчя видатного лемківського поета Богдана-Ігора Антонича.
Величний народ , величні й пісні… Знову і знову через пісню, через слово народу України як нагадування - в його національній складовій є унікальна частинка, проблеми, болі, інтереси котрої вже не один рік влада як та баба-шептуха зашіптує.