Депортація не буває добровільною

Минуло понад півстоліття, відколи українці в Польщі покинули рідні місця. Договір між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення від 9 вересня 1944 року передбачав добровільне переселення українського населення з території Польщі і поляків з України і начебто враховував їхнє бажання. Обмін населенням — таке поняття є і в міжнародному праві.

«Космополітичний» націоналіст

Ім’я цього чоловіка сьогодні відоме, на жаль, тільки незначній частині українців: Степан Львович Рудницький (1877—1937) належить до численної когорти тих славних особистостей, чиї імена вперто витравлювали із пам’яті української нації впродовж радянських десятиліть. І зрозуміло чому: в його біографії та навіть у думках і бажаннях, з точки зору влади, все було, що називається, «не так».

Операція "Вісла-2"

[code][/code]Верховний адміністративний суд Польщі ухвалив рішення, згідно з яким польський громадянин лемківського походження Степан Гладик отримав ділянку землі та лісу, яких його сім’я позбулася після проведення операції “Вісла”, – сім з половиною гектарів під селом Кункове, що в Нижньому Бескиді Горлицького повіту.

Свято народу, що зникає

[code][/code]Подільський отаман Яків Байда-Голюк, якого у 1926 р. доля закинула на Лемківщину, у листі до брата назвав Лемківщину "країною живої краси, країною живого раю та поезії". І ось я - через 75 р. після Якова Голюка - приїхав до цієї "країни живої краси" на ХХ-у - ювілейну - Лемківську ватру.