Президент України Віктор Ющенко взяв участь у вечорі-реквіємі з нагоди 60-ї річниці акції «Вісла», який відбувся у Львівському національному оперному театрі.

«Безумовно, для української нації сьогодні день суму і день нашого болю. Сьогодні Україна вшановує 60-ту річницю подій, які чорною сторінкою увійшли до буття всього українства», – сказав В. Ющенко, звертаючись зі сцени до співгромадян. Він нагадав, що 60 років тому майже 150 тисяч українців були примусово виселені з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя та розселені по чужих землях.

«Винуватець операції – комуністичний тоталітарний режим. Цей злочинець має бути нарешті і остаточно засуджений. Україною, Польщею, всім світом», – наголосив Президент.

В. Ющенко нагадав, що 5 квітня ц.р. підписав Указ про заходи до 60-х роковин операції «Вісла». Документ передбачає створення списків депортованих у різні часи українців та збір і публікацію документів і свідчень очевидців.

Крім цього, шість західноукраїнських областей узяли під свою опіку відбудову 44 поховань українців на території Польщі згідно з Міждержавним протоколом про спільні дії на 2005–2007 роки.

А в суботу, 28 квітня, В. Ющенко має намір підписати указ про відзначення відомих громадських діячів України, Канади, Польщі, інших країн, які найбільше долучилися до вшанування української історичної пам’яті.

Президент відзначив, що Україна і Польща «послідовно і толерантно продовжуватимуть процес відновлення історичної правди та справедливості». При цьому він наголосив, що минуле не повинно сковувати обидві нації. «Прощення – це риса великих народів. Глибоке, братнє примирення – це єдиний шлях до нового життя, яке творять Український і Польський народи сьогодні», – сказав В. Ющенко. За його словами, стратегічне партнерство між Україною і Польщею – одна з найбільших історичних перемог двох народів.

Президент також запевнив українську діаспору в Польщі, що Україна робитиме все можливе для задоволення її національних прав, створення нових центрів української культури, відкриття українських шкіл.

Він підтвердив тверду позицію української влади задля забезпечення потреб польської громади в Україні, яка є «невід’ємною і життєво важливою часткою нашої великої родини».

«Почуття взаємної поваги і почуття гідності мають бути опорою нашого діалогу. Саме так ми зуміємо застерегтися від помилок минулого і захистити наше співжиття від історичних стереотипів й упередження», – сказав Президент.

Після офіційної частини Глава держави переглянув концертну програму.



Промова Президента України Віктора Ющенка на вечорі-реквіємі з нагоди вшанування 60-х роковин акції «Вісла»

Дорогий Український народе,

Глибокошановні пресвяті отці,

Дорогі львів’яни,

Пані та панове.

Для мене сьогодні надзвичайно важливо і приємно бути у Львові разом з вами, тому що сьогодні ми вшановуємо одну з драматичних сторінок української історії. Сьогодні для української нації, яка пам’ятає своє минуле, – день суму і болю. Україна вшановує 60-ту річницю подій, які чорною сторінкою увійшли до буття всього українства.

60 років тому, 28 квітня 1947 року о 4 годині ранку розпочалася операція «Вісла» – примусове переселення українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя. Це – спільна велика втрата Українського народу, всієї української спільноти. Майже 150 тисяч наших братів і сестер були депортовані, перевезені, розпорошені чужими землями. Тільки тому, що вони були українцями. 3 800 людей утримано в концентраційному таборі в Явожно, убито 650 осіб, заарештовано 1 466 осіб, які мали відношення до українського руху опору.

Ламалося багатовікове життя, нищилася етнічна цілісність українців в Польщі, спалювалися церкви, руйнувалися осередки культури, перекреслювалися долі десятків тисяч людей і родин. У душі людей запало глибоке і тривале відчуття кривди та особистої трагедії.

Винуватець операції – комуністичний тоталітарний режим. Цей злочинець має бути нарешті і остаточно засуджений. Україною, Польщею, світом.

Як Глава Української держави я схиляюся у скорботі за кожним невинно убієнним і постраждалим.

5 квітня цього року я підписав Указ про вшанування пам’яті з нагоди 60-х роковин операції «Вісла». Цього року у Львові згідно з Указом буде встановлено пам’ятник усім депортованим у різні часи українцям. Пам’ятник буде споруджено на кошти доброчинців із Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської, Рівненської, Закарпатської та Волинської областей. Ці області беруть також під свою опіку відбудову 44 поховань українців на території Польщі згідно з Міждержавним протоколом про спільні дії на 2005–2007 роки.

Я продовжую роботу щодо передачі народного дому в місті Перемишль українській громаді.

Завтра, в день жалоби, я підпишу указ про відзначення найбільш відомих громадських діячів України, Канади, Польщі та інших держав світу, які найбільше долучилися до вшанування нашої історичної пам’яті.

Ми пам’ятаємо ваш біль, ваш страх, ваш розпач.

Дуже важливо, що сьогодні наш народ чує голос польських братів. Разом з Президентом Лєхом Качинським ми підписали Спільну заяву, в якій засуджуємо вчинені злочини як ганебний приклад несправедливості і порушення основних прав людини.

Ніколи Український народ і його держава не забудуть минулого. Ми пам’ятаємо усі важкі і непрості моменти нашої історії. Послідовно і толерантно ми продовжимо процес відновлення історичної правди та справедливості. Слово за вченими, науковцями, громадськими діячами і, безумовно, політиками.

Однак минуле не може вічно сковувати наші душі. Прощення – це риса великих народів. Глибоке, братнє примирення – це єдиний шлях до нового життя, яке творять Український і Польський народи сьогодні.

Великий поляк з серцем, сповненим українською любов’ю, Папа Римський Іван Павло ІІ казав: «Нехай прощення – дароване й отримане – розіллється немов цілющий бальзам, у кожному серці. Нехай усі будуть готові поставити вище те, що об’єднує, а не те, що розділяє, щоб разом будувати майбутнє, засноване на взаємній повазі, на братерській співпраці та істинній солідарності».

Я дуже хочу, щоб ці слова були дороговказом для всіх нас – українців і поляків.

З щирістю і мудрістю ми творимо культуру стратегічного партнерства між Україною і Польщею. Цей процес я вважаю однією з найбільших історичних перемог, які здобули наші дві великі нації. Жодним темним силам не можемо дозволити зруйнувати нашу єдність і взаємне тяжіння.

Я рішуче відкидаю будь-які спроби осквернити українсько-польські відносини у спосіб незважених слів, зверхніх дій чи навіть неправедних поминальних знаків, що здатні розпалити ворожнечу між нашими країнами, між братами. Бо перед нами не лише сьогоднішнє життя і нинішня відповідальність.

Перед Україною і Польщею стоять масштабні і далекосяжні завдання, що покликані об’єднати Європу, надати їй нового політичного, економічного і духовного поштовху, відкрити нову європейську добу. Вже сьогодні нас єднають спільні євроінтеграційні процеси, широкі міждержавні і міжлюдські зв’язки та світлі перемоги, які додають натхнення сьогодні. Ми володіємо безцінними скарбами, серед яких – унікальний дух взаємного культурного проникнення та неповторний характер українсько-польського прикордоння.

Я згадую сьогодні про могилу Данила Галицького у Холмі і про родинні поховання класика польської літератури, великого співця України Юліуша Словацького у Кременці. Я згадую Богдана Лепкого, Богдана–Ігоря Антонича. Я згадую геніального майстра наївного живопису Никифора. Ми повинні цінувати і пишатися багатством, яке йде від серця Українського народу і промовляє до серця народу Польського.

Зі словами підтримки я звертаюся до української діаспори у Польщі і запевняю, що наша держава робитиме все можливе для задоволення ваших національних прав, для створення нових центрів української культури, для відкриття українських шкіл та інших проектів.

Я радий, що цього року український поет у Польщі Остап Лапський отримав найвищу національну премію імені Тараса Шевченка. Для мене була велика приємність 1,5 місяця тому вручити йому цю високу відзнаку в Києві. Вітаю це рішення, яке несе символічний знак підтримки українства на польській землі.

З усією відповідальністю я підтверджую тверду позицію української влади задля забезпечення потреб польської громади в нашій державі, яка є невід’ємною і життєво важливою частиною нашої великої родини.

Я вірю, що обидві діаспори будуть завжди натхненними сподвижниками українського-польського партнерства. Почуття взаємної поваги і почуття гідності мають бути опорою нашого діалогу і сьогодні, і завтра. Саме так ми зуміємо застерегтися від помилок минулого і захистити наше співжиття від історичних стереотипів й упередження.

Ми згадуємо про минуле. У цій згадці є велика надія на майбутнє. Наша віра – чиста і світла. Це означає, що після кривд і сліз до нас посміхається Господь.

Дякую за увагу.

Слава Україні!