Зустріч з Владикою

„Ми не поділені на католиків, православних, протестантів, англіків;
ми поділені на тих, хто хоче і хто не хоче єдності”
Митрополит Андрей Шептицький


Зустріч з Владикою Мислити європейськими категоріями багато хто хоче, але не кожен може. Європа лежить перед усе в людських душах посередництвом християнства. Носіям христової ідеї осягнути сутність Європи має бути найлегше.

Інша справа, що в самій Європі з історії звикли поділяти цих носіїв на більш і менш правильних, шукати схизму. Називаючи представників східної традиції непримиренними ортодоксами, на Заході позбавляють цим самих себе на можливість діалогу й поєднання. Нерідко на користь стереотипів щодо “візантійців” висловлюються й самі проводирі окремих Церков.

Примусити говорити і тих, і інших між собою робить активні спроби греко-католицька Церква. При цьому її зверхник, Блаженніший Любомир Гузар є проти того, аби ці спроби називали „мостом” між Сходом і Заходом: „Міст – не зовсім прийнятний термін, бо він являє собою пасивний стан, - по мосту ходять. Коли ж ми будемо говорити авторитетно і впевнено, ми не будемо лише посередниками, тільки дієвими учасниками діалогу.” Блаженніший є гідним спадкоємцем митри Андрея Шептицького, і по ділах його, і в слові.
Зустріч з Владикою2-3 листопада Люблін приймав Блаженнішого Любомира Гузара з нагоди інавгурації нового навчального року в Європейському Колеґіумі Польських і Українських університетів. На території місцевого скансену відбулася зустріч аспірантів Колеґіуму з Кардиналом. Гузар перебував під враженнями від першолистопадових подій у Львові, а тому його слова переважно апелювали до молоді в ключі примирення, взаємного прощення та зрозуміння поляків та українців. „Ви маєте чудову нагоду навчитися і відчути подих Сходу і Заходу, і саме за тими людьми, які зможуть донести правду Заходу Сходові і дух Сходу, буде майбутнє,”- сказав Кардинал. Відповідаючи на запитання про можливість об’єднуючої ідеї для Європи, Блаженніший зазначив: „У нас в Україні є одна Церква, розколота на чотири частини, і коли ми знайдемо сили до внутрішньоукраїнського діалогу, ми будемо спроможні говорити й пропонувати на європейському рівні. Часи, коли українці тільки плакались, минають.”

У Колеґіумі навчаються випускники вузів зі всієї України, тому не могла не прозвучати візія Глави греко-католиків щодо діяльності осередків його Церкви в Наддніпрянській Україні. „Для мене особисто не є так важливим кількість парафій чи парафіян на Сході, - сказав Кардинал Гузар, – як те, що в Україні близько сорока процентів громадян не ідентифікують себе з будь-якою церквою, тобто не знайшлось людини, чи організації, яка б могла відкрити Бога для цих людей. Це страшно, коли людина живе в атеїстичному оточенні і немає можливості звернутися в трудний час до Бога.” Щодо відкриття нових церков на Сході України чи в Росії Блаженніший висловив припущення, що це має відбуватися на паритетних засадах у відносинах між конфесіями – новий греко-католицький храм має право з’явитися, скажімо, у Москві, як і православні храми не можуть бути переслідуваними у Львові.

Наступного дня Патріарх очолив недільну Літургію у місцевій церкві Різдва Пресвятої Богородиці. У звернені до парафіян та студентів Любомир Гузар наголосив на вмінні прощати, бачити й розуміти думку своїх недоброзичливців. „Це наріжні камені польсько-українського поєднання. Якби Бог не вважав це можливим, Він би не вимагав цього від нас. Він пропонує нам свою допомогу завжди, коли важко зрозуміти іншу людину.” З ним погодився і Біскуп римо-католицької церкви Ришард Карпінський, який був присутній на Літургії.

Впевненість Кардинала в своїй діяльності навіює черговий раз думку про здорову позитивну агресію католицизму в українському середовищі. Що ж, „статус-кво” задовольняє тепер хіба що адептів національного і релігійного розколу України. Чомусь видається, що підтримка штучного поділу колишньої Київської Церкви вигідна передусім тим, хто представляє цей поділ та користає з нього. Заклики до діалогу та відповідна нульова реакція виявляють простим смертним, хто є хто в стані активних і пасивних відносно можливості говорити між собою. Закривання очей на існуючу ситуацію не є методою XXI століття, тому є очевидним, що в справах церковних, які так подібні зараз до політичних, найбільше успіху досягнуть ті, котрі першими стрибнуть у поїзд європейської й світової інтеграції.скачать dle 11.3

оновити, якщо не видно коду