"ПРОСВІТА" на Лемкiвщинi в ХІХ-ХХ ст.


Офіційне навчання велось польською мово, а з 1772 року, коли Лемківщина увійшла до складу Австрії, навчання відбувалось німецькою мовою. Шкіл було мало, багато українських дітей залишалось без освіти. Та і тих, що мали можливість ходити до школи, як казав І.Франко, вчили писати, читати і церковної справи, а не осмислювати і пізнавати життя.

З 1918 року Лемківщина знов увійшла до складу Польщі, і навчання перейшло на польську мову. Українських учителів позбавляли роботи, відправляючи їх в глибину Польщі.

У цих умовах діяльність "Просвіти була дуже цінною. Під впливом революційних ідей Т.Шевченка, що проникали в далекі карпатські оселі, формувався новий світогляд лемків, посилювався національний патріотизм і спорідненість з українським народом. Емігранти, які в 70-80-х роках XIX століття їздили на заробітки в Америку, повертаючись на батьківщину, сприяли посиленню цих ідей і розвитку освіти. В селі Одрехова засновано першу читальню "Просвіта', яка поширювала твори Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, згодом виникли осередки "Просвіти" в Новому Санчі, Сяноці і Яслі (1903 р.) і багатьох селах: Крампна, Завадка Риманівська, Бонарівка і інші. Хоча спочатку "Просвіта" пропагувала ідеї споживчої кооперації, готувала теми з господарської діяльності, вона мала великий культурно-освітній вплив на місцеве населення.

Під впливом прогресивних кіл Галичини "Просвіта" стала на шлях демократичного поступу, виступаючи за співдружність і рівноправ’я польського і українського народів, розвиток рідної мови і шкільництва. В цьому велику допомогу надавали греко-католицький єпископ Перемишля М.Рилло, львівський єпископ П. Білянський.

Значну допомогу в поширенні освіти на Лемківщині та піднесенні культури і національної свідомості лемків надавало товариство "Просвіта" у Львові. В 1906 році там побувала спеціальна експедиція Львівського Наукового товариства імені Т.Шевченка з метою вивчення Історії, етнографії, антропології та фольклору лемків. У 1911-1913 роках на Лемківщині працював Ф.Колесса, який у 18 селах записав слова і мелодії понад 800 лемківських пісень, які вийшли окремим збірником.

У Львові завдяки опіці сестер Василіанок з Лемківщини діти вчилися шити, куховарити і господарювати. На основі досліджень І.Верхратського в 1902 році вийшла праця "Про говір галицьких лемків". віку. Багато його учнів потім вступили в Перемиську гімназію, а також учительську семінарію в Криниці і продовжували його справу.

З 1930 року почалась польська кампанія асиміляції українців. Зокрема була висунена ідея, що лемки — це окреме плем'я польського походження. Ці ідеї розроблялися різними науковцями і пропагувалися серед населення. Заборонялось у школах вживати українську мову, викладати історію України, вивішувати в школах портрети українських діячів і письменників. Учител української мови примусово переводили в польські школи.

Ці заходи проводились паралельно з ліквідацією "Просвіти". В 1933 -1936 роках уряд Польщі припинив діяльність всіх читалень "Просвіти" у Ново-Сандецькому повіті. Закрито читальні також в Павлокомі, Володжі, Вислоці, Команчі, Ославиці, Опарівці та в багатьох інших селах Лемківщини. Це пояснювалось тим, що збільшовичені українські осередки поширюють революційні ідеї, створюють КПЗУ.

Як реакція на ці плани знищення Лемківщини, при централі "Просвіти" Львові створена в 1932 році Лемківська комісія, яка почала енергійні протизаходи. Одним із них було делегування в США М.Дудри, щоб здобути кошти і допомогу. Син лемківської землі виявився здібним організатором. З його ініціативою було створено Центральний комітет оборони Лемківщини США. Вже на червень 1936 року працювало 26 відділів ООЛ та зібрано 2 тис. доларів на допомогу Лемківщині, закуплена "Мандрівна бібліотека для Лемківщини". Завдяки цій допомозі лемківська молодь знайшла можливість прожитку та навчання в українських школах поза Лемківщиною, дістати знання і досвід для корисної громадської праці.

Зі словами подяки за допомогу приходили листи в ООЛ, це давало членам об'єднання велике задоволення і гордість за зроблене. Ця гордість доби виражена в словах пісні, яку вони часто співали:

"…Де зелені Карпати, де степи,
там Україна, наша мати, живе,
там наше рідне слово гомонить,
Там рідними звуками наша пісня гудить".

Виростали нові храми, каплиці, придорожні хрести в селах, діяли драмгуртки і спортивні товариства. Зростала національна свідомість, соборницький спосіб думання І патріотизм, який потім проявився під час дій УПА. Навіть створилася окрема лемківська сотня під командою славного командира Хрона.

Як не дивно, знову пожвавилась просвітницька робота за час окупації Польщі в 1939-1944 роках. Біля 30 тисяч українських інтелігентів, які з певних причин не бажали залишитись під більшовицькою окупацією на Волині і Галичині, опинились в Генеральній Губернії і включились в розвиток шкільництва і просвіти. Вже в кінці 1939 року в різних населених пунктах були створені (всього 26) Українські Допомогові Комітети, роботу яких з липня 1940 року координував Український Центральний Комітет у Кракові на чолі з видатним вченим, вихідцем з Лемківщини, професором Ягелонського університету Володимиром Кубійовичем.

Йосип Жвірник, який став інспектором шкіл у Ясельському повіті, організував курси по підготовці дитячих виховательок, а потім — річні курси для роботи в школах. В Криниці з великої заслуги Омеляна Цісика організовано Українську вчительську семінарію. Люди з вищою і незакінченою вищою освітою ставали педагогами. Понад 90 випускників семінарії пішли працювати в села. Семінаристи під час канікул організовували вертепи, концерти, дівчата працювали вихователями в садках, навчали дітей української мови.

У 1944 році вся ця діяльність припинилась. Формування післявоєнних кордонів, нова національна політика привела до сплюндрування Лемківщини. Більшість її населення в 1944-1945 роках була насильно виселена на територію УРСР. Решта українців, що залишились на своїх землях, під час злочинної акції "Вісла" були розсіяні на території Польщі, звільненій від німців. Так протягом декількох повоєнних років XX століття була практично знищена найбільш західна етнічна група українського народу. Переходите на сайт https://casinobazaar.com.ua/ и подберите лучшее онлайн казино для игры в Украине

Минуло більше 60 років з тих часів. Заросли бур'янами прадідівські оселі і могили, руйнуються церкви, забуваються звичаї і традиції. Більшість переселенців забули свою говірку, а їх діти її і не знали. Але вроджене почуття рідної землі будить совість, кличе до дій. Лемки об'єднуються в товариства, приводять збори і пісенні свята, щоб врятувати свою специфічну культуру, фольклор і пісенний скарб.
У молодій соборній Українській державі, як птах-фенікс, з попелища, воскресла "Просвіта". І знову для лемків з'явилась надія для відродження Лемківщини, її етносу.

Степан КРИНИЦЬКИЙ
(За матеріалами конференції)

Нет комментариев.