„Українського цвіту по всьому світу”

„Українського цвіту по всьому світу”Під такою назвою Український видавничий центр „Світ успіху” в Києві наприкінці минулого року видав великоформатну книжку на крейдяному папері із паралельними текстами українською та англійською мовами . Книжка, видана на високому поліграфічному рівні, містить 90 нарисів про життя і творчість визначних представників української культури за межами України із 24 країн світу та майже понад чотириста високоякісних фотографій, переважно кольорових.

«Бойківщина» для всіх

«Бойківщина» для всіх
На початку ХХ століття у Самборі
було дві машини:
містечкове таксі
й
авто лікаря Володимира Кобільника,
засновника товариства «Бойківщина»
і однойменного музею.

Ой, сину мій, не забувай...

Ой, сину мій, не забувай...Людина – творець добра і зла на світі. І лише від людей залежить, що буде панувати на землі: гармонія і світло, чи хаос і темрява. Жителі карпатських гір та підгір’я – лемки впродовж віків визнавали симбіоз свого життя з природою, бо тільки тоді могли спокійно жити в хаті і радіти з родини та займатися землеробством. Таким чином з покоління у покоління передавалися цінності як матеріальної, так і духовної культури лемків.

Згарди - гуцульські обереги

Згарди - гуцульські обереги Згарди (у однині "згард", чоловічого роду) - це обереги у вигляді специфічної форми хрестів, які по аналогії з християнськими, називали мальтійськими, тевтонськими хрестами. Згард - це не суто християнський хрест, хоча на них навіть бувають зображення розп’ять. Це дохристиянські обереги, до яких церква відносилася досить несхвально.Тому жінки носили згарди у вигляді нагрудної прикраси, по декілька штук, що б не викликати підозр (під сорочкою при цьому могли спокійно носити натільний християнський хрестильний хрестик), а у чоловіків були перстені з подібною же символікою. Великі згарди з розп'яттям називалися "газдівські" - тому що носили їх "газди", тобто дуже заможні і поважні люди.

Вишиті ікони Дмитра Блажейовського

Вишиті ікони Дмитра БлажейовськогоНародне мистецтво з давніх часів увійшло в український храм. Вишиті рушники, скатертини, хоругви, фелони й саккоси тут якнайкраще доповнюють малярство, різьбу, лиття з металу, емальєрство, вітраж. Віддавна в українських храмах існувала традиція не малювати, а гаптувати й вишивати плащаницю.

Блудний син української Берестейщини

Блудний син української Берестейщини Кожен поет мріє, щоб його вірші «йшли в люди». Та рідко якому поету вдається написати такі рядки, щоб вони стали народною піснею. Для цього, певно, треба відчувати «душу народу».
Дмитру Фальківському вдалося створити такий шедевр. Мається на увазі вірш, що починається словами:
Очерет мені був за колиску;
В болотах я родився і зріс.
Я люблю свою хату поліську…
Я люблю свій зажурений ліс…