Мово рідна, слово рідне

Лемківщина - цікавий і важливий у діалектному відношенні реґіон. З огляду на те, що сучасна Лемківщина охоплює лише її південні райони (Пряшівщину), а більшість носіїв говору переселили, то можемо говорити лише про сучасний стан окремих говірок, що острівцями розкинуті на території України (зокрема на Львівщину, Тернопільщину, Івано-Франківщину, навіть у Кіровоградщину) та Західної Польщі.

Лемківське житло

Лемківські села в основному розташовані на низьких терасах по струмкам та рікам поза повеневим рівнем або вздовж доріг. Хати стоять поздовж головної сільської дороги, фронтом, - тобто вікнами до дороги. Це так у східній і середній Лемківщині, але в західній (сандецький та горлицький повіти) зустрічаємо села, в яких хати стоять боком до дороги (Княже Устя, Гладишів, Вірхне). Це тому, що в цих сторонах кращі доїзди до обори (подвір'я), менші вітри, але зате обора є більша та загороджена разом із садком-квітником або городцем-пасікою.

Cтрави. Частина I.

Страви з фруктів. Ябчанка (суп фруктовий ). Яблука почистити від серединки і лушпинки, порізати на шматочки і варити до готовності, перетерти через друшляк або вим’яти. Розколотити борошно із сметаною, влити у вариво і легко хай закипить. До смаку додати цукор.

Лемківський співаник

Об’єднання лемків у Горлицях збагатило нас нещоденним виданням – збірником Українських народних пісень з Лемківщини, зібраних славним фольклористом Орестом Ґижею, уродженцем Висової, де виросли теж відомі народні співачки – Марія та Іванна (дочка) Макари.

Традиційна Лемківська кухня

Лемківська їжа була скромною, переважно складалася з рослинних продуктів? Мучних виробів, картоплі, капусти, квасолі, різних каш та круп. Їли чотири рази на день. На сніданок їли переважно хліб, молоко, маслор, сир, бринзу, картоплю, галушки. На обід подавали різні супи, вироби з борошна, картоплю, капусту. На підвечірок різні молочні каші, сир, масло.

Хто ми Лемки – Лемки, яка наша доля?

Пречитую квартальник Ватра, котри мі регулярні висилат Петро Шафран (Боже ти заплат!), і тішуся. Тішуся же іщи чути голос уродженців Бескидів, же іщи памятают про свою землю, споминают про своє дитинство, вітця і матір. Дахто пробує (як і я) бесідувати по-лемківски, дахто пише лем по українски, а веце пишут так, як їм ся удає. І ту нич дивного неє, напевно нихто з нас не вчився лемківского правопису.

Словник лемківських говірок

Автор словника, Петро Пиртей, гродив ся в Смереківци на Лемківщыні (Горлицкій повіт) в 1919 році. По початковій школі в ріднім селі вчыв ся в горлицкій ґімназії (мешкав в Рускій Бурсі). Коли скінчыв поґімназіяльний учытельскій курс в Крeници вчыв (в роках 1941–1945) в школах початковых в лемківскых селах Фльоринці и Перунці.

Збережімо прийдешнім поколінням

У сьогоднішньому світі все таке нетривке... Так швидко плинуть-втікають літа, тікають невблаганно, уносячи з собою з нашого життя, чи то в забуття, чи то в історію вчорашні та сьогоденні події... Вже скоро три роки, як Україна проголосила себе Незалежною Державою, і хоч ще хиріє знищена її економіка, (...) але відновлюються традиції, звичаї кожної етнічної групи українського народу, відновлюється його культура...