Поет із лемківським сонцем у кишені

Поет із лемківським сонцем у кишені Львів, половина 30-х. При письмовому столі сидить юнак, а з його пера на папір скапують слова, натхнені спогадом неначе вчорашнього дитинства:

Мов свічка, куриться черемха в побожній вечора руці.
Вертаються з вечірні лемки, до хат задумано йдучі.
Моя країно верховинна, — ні, не забуть твоїх черемх,
коли над ними місяць лине вівсяним калачем!

Михайло Вербицький

Народився 4 березня 1815 року у селі Улючі за 24 км від Сянока в родині священника. Його батько помер, коли Михайлові було тільки 10 років. Ним заопікувався його родич, Єпископ Перемишльський Іван Снігурський. Спочатку разом з братом Володиславом він вчився в гімназії, а згодом у ліцеї.

Богдан Ігор Антонич

Шостого липня 1937 року Богдана-Ігоря Антонича не стало. Помер поет-філософ на 28 році життя у львівській лікарні від запалення легенів. Мав на той час добру славу і високий літературний авторитет. Був автором трьох поетичних книг - «Привітання життя» (1931), «Три перстені» (1934), «Книга Лева» (1936). Підготовлені до друку ще дві збірки «Зелена євангелія» і «Ротації» побачили світ посмертно, в 1938 році.