Лемківська Ватра в Нагірному


"НЕЙ НАВКОЛО ЛЮДИ ЗНАЮТ, ЖЕ СЯ ЛЕМКИ ТУ СТРІЧАЮТ"

Вже вшосте на теренах с. Нагірне пройшов фестиваль лемківської культури “До тебе лину, моя рідна земле”, щоби запаленням ватри сповістити: не забули представники цього субетносу свій отчий край, який досі теплом гріє зболену душу. Адже 65 років тому лемки опинилися на межі знищення. XXVII ватра погасла у Ждині, відгомонів XI Всеукраїнський фестиваль “Дзвони Лемківщини” на Тернопіллі (в Монастириськах – столиці лемків України), 3-5 липня горіла IX ватра в Енелвіллі (США), а XXIV – в Канаді. Палали ватри також і у Словаччині, Сербії, Хорватії. Про це йшлося у виступі члена оргкомітету з проведення фестивалю Мирона Теплого.

Ведучі Люба Тепла (з дому Петрейко) та Марія Ванів (з дому Гембусь) розпочали фестиваль вітальним словом, а потім запросили священиків поблагословити лемківські сходини. Вітальні слова під час свята звучали не тільки для побратимів-переселенців, а й бойків, гуцулів, подолян, поліщуків, усіх, хто шанує лемківську культуру. Адже лемки від часу виселення зберігають не лише ностальгію за рідним краєм, а й традиції, які живуть у пісні, слові та обрядах.

Лемківська Ватра в Нагірному

Право запалити ватру було надано представникам трьох поколінь з лемківських родин с. Нагірне: Йосипу Бобаку, Василю Каршеню та Миколці Бобаку.
Лемківська Ватра в Нагірному

Світ ся, ватро, світ,
З нашего сева на цівий світ.
Ней навколо люди знают,
Же ся лемки ту стрічают.
Од тої ватри аж в небі сяє,
Ней з кожним роком круг ширший стає.
Ней ся веселят бойки, лемкині
Навколо ватри на Україні.

Квіти до Пам’ятного знака Тарасові Шевченку поклали три Марії теж з цього села: Марія Цуприк, Марія Решетар та Маруся Тепла. Після виконання Державного Гімну України та Гімну Лемківщини у небі спалахнув феєрверк із синьо-жовтих прапорців. Меценатом був голова районної ради Ігор Максимів, який цього дня відзначав день народження, як і редактор корпункту “Високий Замок. Самбірщина” Роман Іванчук. Їм були адресовані слова привітань.

Мирон Теплий озвучив зі сцени історичну довідку, наголосивши, що не забуває душа лемка звідки є, де її земля і коріння, де залишилися найдорожчі у світі могили дідів і прадідів, до яких ведуть уже стежки нащадків.
Лемківська Ватра в Нагірному

Ватри, що горять повсюди, нагадують про покинуті села і містечка, спалені хати – “хижі”, поруйновані церкви, порослі кущами і деревами цвинтарі, рідні гори і грайливі потічки, зелені ліси і розлогі поля. Ватри, як символ незгасної людської пам’яті збирають тисячі лемків і переселенців з Надсяння, Холмщини, Підляшшя на фестивалі і кермеші на американському континенті, на рідних теренах і в Україні, де можна зі солодкою тугою в серці послухати рідну говірку, через багато-багато літ зустріти друга дитинства, почути пісню “Юж мі так не буде, як мі биво перше” та згадати про той жорстокий час, що перекреслив не одну долю, понівечив не одне життя:
І згадується чорна мука,
Як звідти виганяли нас.
Студила кров важка розлука,
Слізьми вмивалися не раз.
Ще й досі серце біль нам крає
І не загоїть рани час.
Щемить душа за рідним краєм
І сниться Село повсякчас.

До лемківської громади звернувся голова районної ради Ігор Максимів, який сказав, що лемки – сильний духом народ, який і несе серед своїх поколінь безмежну віру, передає славні лемківські традиції, щоб примножувати культуру. А завершив словами: “Більшість тих, кого переселили, вже немає серед живих, але вам зберігати любов до прабатьківського краю. Бажаю, щоби ви частіше могли бувати на етнічних землях, де подих – щемливо-терпкий, який зберігати вам на віки”.

Перший заступник голови РДА Ігор Несторак вітав учасників фестивалю від себе та голови райдержадміністрації Івана Білака з побажаннями, щоб і лемків, і подолян, і бойків зігріла ця ватра, щоб ніколи в майбутньому їм не зазнавати гонінь. Адже українському народові довелося пережити голодомори, Другу світову війну і багато інших важких випробувань. За цієї нагоди він вручив медаль і грамоту до 90-річчя ЗУНР від обласної ради та облдержадміністрації колишньому Гординянському сільському голові, вчителю математики місцевої школи, колишньому керівнику Гординянського осередку НРУ, а нинішньому керівнику виконкому РО “Наша Україна” Вірі Присташ. Таку ж нагороду буде вручено й голові самбірського осередку Спілки політв’язнів і репресованих Миколі Мишку, який не зміг цього дня прибути через хворобу.

Голова Самбірської організації Всеукраїнського товариства “Лемківщина” та голова КУН Самбірщини Михайло Шпак звернувся до святочної громади зі словами привітань з нагоди фестивалю. Одночасно промовець нагадав присутнім, що 65 років тому лемки змушені були залишити рідні землі, що й досі відгукується болем у серці. Він закликав, відроджуючи свої традиції, не забувати прабатьківські терени, упорядковувати могили предків.
Звернулася зі сцени до учасників фестивалю і голова регіонального об’єднання “Молода Лемківщина” Ліля Плахтій, яка привітала присутніх і передала вітання від голови Всеукраїнського товариства “Лемківщина” Олександра Венгриновича та голови Львівської обласної організації і голови Світової федерації українських лемківських об’єднань Володимира Ропецького. “Тішуся, що наша лемківська організація – міцна і що: “Я – лемко” – звучить гордо”, – сказала гостя.
Лемківська Ватра в Нагірному
Як правило, на ватряному полі встановлюють пам’ятні знаки. Освячено пам’ятний хрест та дзвін у Ждині, нинішнього року – у Монастириськах, в урочищі Бичова освячено каплицю. Можливо, з часом і в Нагірному постане пам’ятний знак, який символізуватиме незнищенність лемківського духу. До цього закликав Мирон Теплий.

Від імені бойків Старосамбірщини привітав лемків багаторічний політв’язень, член обласного проводу КУН, голова Старосамбірської організації Володимир Васюта. Він згадав про Лемківську сотню УПА, яка прославилася на увесь світ.

Багато цікавих людей можна було зустріти на святі. Це – завідуючий відділом фольклору обласного Центру народної творчості Володимир Кузик; філолог-науковець з Воютич, який зазнав за радянських часів гонінь, Іван Корнецький; мистецький керівник та соліст етно-фолк дуету “Червоне та чорне”, шеф-редактор національно-етнічного порталу www.Lemky.com, колишній учень Самбірської СШ №1 Ярослав Теплий; секретар Львівського комітету захисту прав людини (керівник якого – Герой України Юрій Шухевич) кандидат медичних наук, працює на кафедрі загальної хірургії Львівського медуніверситету Михайло Костецький, який щорічно тут буває. Він побажав, щоби лемки любилися, гуртувалися, зберігаючи лемківський етнос, та вибрали справжнього українського президента. Сам він родом зі села Одрехова Сяноцького повіту, звідки відбулося виселення у 1948 році.

Приїхав до Нагірного і Едуард Лєвшоков – екс-директор Доборомильського ДОКу, який попередньо 18 років працював на підприємстві головним інженером. Його мати – з села Квасенина з-за Добромиля. Його бабуся була лемкинею. Сам він народився у Добромилі. Фестиваль у Нагірному пан Едуард відкрив для себе у 2005 р. і відтоді приїздить щороку, бо закоханий у лемківську культуру.

Вперше завітав у Нагірне поет з м. Пустомити, учасник народного хору “Радоцина” (так називалося село в Горлицькім повіті, якого зараз вже немає, але пам’ять про нього живе) Володимир Тимцьо.

Побував на святі й отаман Прикарпатського об’єднання ВГО Українського реєстрового козацтва генерал-полковник Богдан Прокопишак. Хоч не зміг прибути на фестиваль львівський хор “Лемковина”, все ж один з його учасників у Нагірне завітав. Це – Іван Сушко, уродженець с. Команча, що біля Сянока. Було багато інших поважних гостей.

Приємно, що нагірненська “Лемківська ватра” набирає щоразу більшої популярності. Про це засвідчила кількатисячна громада, яка зібралася на святковому майдані перед сценою. А нею заволоділи чудові творчі колективи, дуети та солісти. Учасниками концертної програми були Ніна Левицька, родинний ансамбль Кушнірів-Нестерівських, народний муніципальний духовий оркестр “Ретро”(керівник Мирослав Гавран), народний ансамбль лемківської прісні с. Нагірне “Юш мелем” (керівник Любов Тепла),
Лемківська Ватра в Нагірному
студія сучасного танцю м. Самбір “Джинджер” (керівник Ольга Шабелько-Сорокіна), народний ансамбль сучасного танцю м. Самбір “Резонанс” (керівник Василь Шпот), родинний фольк-дует Ярослава і Валентини Теплих з Житомира “Червоне та чорне”,
Лемківська Ватра в Нагірному
народний просвітницький колектив Народного дому с. Воютичі (керівник Оксана Олексяк), солістка зі Львова Софія Федина. Вперше завітав на фестиваль народний хор “Радоцина” (м. Пустомити, керівник – Любомир Грицевич)
Лемківська Ватра в Нагірному
та вокально-інструментальний ансамбль “Бориславські батяри”. Виступав і народний хор м. Борислав “Лемківська студенка” (керівник Остап Сальва), який не перший рік є учасником фестивалю. Була і лауреат фестивалю сучасної естрадної пісні у м. Мронгово (Польща), лауреат міжнародного фестивалю “Серце України”, який проходив у м. Херсоні, співачка Емілія та її продюсер Юрій Решетар.

До речі, малеча і молодь не лише танцювали у складі іменитих хореографічних колективів. Були і солістки. Маленька виконавиця з Ралівки Оленка Довгопола, бабуся якої – лемкиня виконала пісню “Ми – ваша надія”. Також виступив соліст Андрій Денько з м. Самбір. Їй та усім іншим дітям-учасникам концертної програми солодощі від кредитної спілки “Вигода” вручила керуюча Самбірської філії Ірина Васьків.

Учасники ватри мали змогу оглянути і вироби народних умільців. Щоправда, цього року їх було дещо менше. Все ж кожен міг помилуватися красою гуцульської вишивки та придбати вишиванку, крайку тощо (зразки своїх робіт привезли у Нагірне майстри з Івано-Франківщини), гончарськими виробами, а також травомотанки. Козу, птаха щастя чи лялькову пару лемків, бойків і гуцулів, виготовлених з висушеної трави, тканини і ниток демонструвала самбірська майстриня Алла Лемякіна. До речі, як сказала автор цих чудових робіт, лялькових лемків учасники фестивалю розкупили відразу, а аналогічні зразки в гуцульській чи бойківській ноші користувалися дещо меншою популярністю.

Організаторами фестивалю, яке вдалося на славу, виступили Самбірська районна рада та райдержадміністрація. Співголовою оргкомітету був також очільник місцевої організації товариства “Лемківщина” Михайло Шпак.

Проведенням цього свята його учасники ніби одноголосо ствердили: “Будем ся сходили, будем си співали, жеби наші діти о нас пам’ятали. Лем наша віра, любов до краю нас зберегла”.

Марія ПУКІЙ

Нет комментариев.