Лемкині

Кожна з депортованих із Пряшівщини на Волинь мала свою долю, родину, свою маленьку батьківщину.«Псові б не побажала того пережити, що ми...», «Не хочу нарікати на Україну, але я була постійно голодна...», «Тримали нас там, як у кліщах, немов у концтаборі...», «Коли починаю це все згадувати, не можу заснути до ранку...»

ПАСИНКИ степу

Хибаль то уж так далеко
З Боднарівки в Запороже?
Іван Русенко, фраґмент вірша «Боднаровяне»
Хоч бесіда наша інча
І ім трохи не підходит,
Лем ту довше побудеме,
Єдна з другом ся погодит.
Іван Русенко, фраґмент вірша «Рік 1945»