Холм у Chełmie

Мовби й не годилося жалкувати за українською Холмщиною, - історія давно взяла своє, ми дивимось оптимістично у майбуття Польщі й України, - є речі, котрі потребують переоцінки. У час, коли постійно чуємо про турботу і піклування польської держави про свої пам’ятки на „кресах”, ми мовчки спостерігаємо, як гинуть свідчення присутності й компактного проживання українського населення на західних берегах Буга.

Пустка і спокій

Саме таке відчуття виникло у ході чергової поїздки на Закерзоння, тим разом з метою вшанування світлої пам’яті о. Мирослава Ріпецького та його дружини Дев’ятого травня двоповерховий автобус вирушив у подорож з Любліна по селах південно-східної Томашівщини: там мала відбутися проща до існуючих у регіоні пам’яток церковної архітектури як дерев’яних, так і мурованих, а також до могили подружжя Ріпецьких у Лісках.

Трагедія, що обросла міфами

Трагедія, що обросла міфамиМасова депортація українців з Польщі у 40 — 50-х роках вперто замовчується.

Тоталітарна влада у стосунку до українців, депортованих з Польщі до УРСР в 1944-1946 рр.

Переселення українського населення зі своїх споконвічних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини і Південного Підляшшя на територію Радянської України стало черговим етапом цілого ланцюга масових депортацій, ініційованих країнами-переможницями у ІІ світовій війні. Кордон, спертий по ріках Бугу і Сяну, став певним компромісом, на який пішли Англія і США, погодившись на анексію...

Проблеми адаптації українців, депортованих з Польщі у Миколаївській області

Згідно з договором про обмін населенням між УРСР та Польським Комітетом Національного Визволення від 9 вересня 1944 р "евакуйованих" із Закерзоння українців почала приймати і Миколаївська область. План розселення по районах було доведено вже на 16 грудня 1944 р, а вже 8 січня 1945 р. його було невиправдано збільшено: Миколаївщина замість 3600 сімей мала прийняти 7771 сім'ю. Організовувати та слідкувати за ходом розселення та адаптації мав сектор переселення і репатріації при облвиконкомі, що нараховував 4 особи, згодом. Очолював його майор Григорій Накитний.

Карпатська Україна

[code][/code]Офіційна назва автономної Української республіки у складі Чехо-Словаччини в 1938-1939 і Української незалежної держави на Закарпатті в березні 1939 р. Неофіційно назва Карпатська Україна вживалася і до 1938 року для означення території теперішнього Закарпаття (за тодішньою офіційною термінологією - Підкарпатської Русі). На основі рішень Сен-Жерменського мирного договору 1919 р. і Тріанонського мирного договору 1920 р. Карпатська Україна увійшла до складу Чехо-Словаччини на правах автономії.

Закарпаття

[code][/code]Історико-етнографічний регіон у південно-західній частині України, який займає передгір’я та південні схили українських Карпат з прилеглою до них низиною в басейні річки Тиса. Охоплює Закарпатську область. Межує з чотирма країнами – Польщею, Угорщиною, Румунією, Словаччиною , а також з Львівською та Івано-Франківською областями.